– Вітаю, панове. Пан Раматт вже чекає на вас.
– От і чудово.
Ганс відсунув штору, впустивши гостей.
За своє насичене життя Даніель відвідував багато ігрових залів казино по всьому світу. Йому подобалася атмосфера байдужості і веселощів, яка тільки посилювалася з кожним десятиліттям.
Цей же зал кардинально відрізнявся від усіх, в яких він бував. Незмінним був лише дух азарту, що витав у повітрі.
Тут не було рулеток і галасливих гральних автоматів.
Перше, що кидається в очі – дзеркала. Вони не тільки грають роль стін і стелі в цьому приміщенні. Це також «екстрений вихід» для порушуючих порядок відвідувачів або для тих смертних, у яких закінчився час в годинниках. Ден зловив себе на думці, що ймовірно через одне з цих дзеркал і викинуло на вулицю того бідного старого.
Праворуч від входу, вздовж стіни знаходився бар. Барменів було декілька. Всі як на підбір, високі і широкоплечі в білих сорочках і чорних брюках. Всі з однаковим коротко стриженим волоссям червоного кольору.
Ліворуч, навпроти бару, розміщені невеликі столики з диванчиками. Там сиділи люди, які грали по двоє.
Пара представників сходу, найімовірніше, джини, сиділи один навпроти одного і грали в «Сенет»9, потягуючи кальян.
За сусіднім столом двоє міцних здорованів, активно жестикулюючи, сиділи за партією в «Тафл»10.
І так за кожним столиком. Гравці змагалися в «Калах»11, «Млин»12, «Королівський Ур» і ще кілька ігор, яких Ден не міг визначити. Такого не зустрінеш в жодному казино штату Невада.
У центрі залу стояло три великих столи для гри в “Покер”, всі місця за якими були зайняті.
За ними розташовувалися столи для чотирьох-шести гравців. За одним з них троє чоловіків і одна жінка грали в «Маджонг»13, жваво коментуючи ігровий процес китайською, а за двома сусідніми грали в «Раммі»14. Туди і попрямували Ден і Лексі.
– Зірка останніх новин, Алексіос, – сказав чоловік, що сидів в кінці столу, коли підійшов демон. – Чим зобов'язаний настільки небажаному візиту?
Він був одягнений в чорний піджак поверх червоної сорочки. Шия, зап'ястя рук і пальці його були в золоті, а очі приховували маленькі сонцезахисні окуляри з круглими лінзами. Погляд його був спрямований кудись у далечінь, а не на співрозмовника.
– Довго міг би я лещувати тебе, старина Раматт, але ти в курсі, що час не на моїй стороні.
Раматт кивнув на знак згоди.
Алексі оглянув всіх сидячих за столом гравців, показуючи, що він явно не в захваті від зайвих вух.
– Це мої друзі, – немов прочитавши його думки, сказав Раматт. – Мій стіл – їх стіл. Мої вуха – їх вуха.
– Ну що ж, – не став сперечатися Алексі. – Мені потрібна послуга.
Він ще раз недовірливо оглянув гравців.
– Стримуюче закляття.
– Навіщо воно тобі? – все ще дивлячись у далечінь перед собою, а не на демона, запитав Раматт.
– Та так. Подумав, чому б не вбити одного з вищих демонів, – невимушено відповів Алексі.
Раматт махнув рукою і всі встали з-за столу.
За мить з'явився Ганс. Він підніс велику дерев'яну коробку з вирізаними на ній дивовижними візерунками, поставив на стіл і відкрив, діставши дві довгі дерев'яні підставки.
Розуміючи, що відбувається, демон зайняв місце навпроти суперника і взяв одну з підставок. З мішечка Ганс висипав гірку фішок. Лексі взяв одну з них.
– Вау, слонова кістка. Набір не з дешевих.
Розміром фішки нагадували доміно, ось тільки на білих кісточках були нанесені масті та номінали гральних карт.
– Як ти вже зрозумів, я приймаю твоє прохання. Але тобі потрібно здобути перемогу. Моя ставка – стримуюче закляття, – сказав Раматт. – Що поставиш ти?
– У мене є сертифікат у відмінний SPA-Салон, діє до нового року, – Алексі засміявся. – Гаразд. Якщо серйозно, то ось.
Біс дістав срібний келих.
– Скляночка зі столу Бафомет.
Раматт змінився в обличчі, за виразом якого було зрозуміло, що його це зацікавило.
– Звідки він у тебе?
– Завітав на чайок. Підсадив келишок. Чув, ти фанатієш від подібних плюшок, – біс подивився супернику прямо в очі. – То що, підходить ставка, my friend?
Раматт все своє життя був закоханий в Бафомет, але так і не домігся взаємності. Вона вважала його не гідним навіть мізинця, і спроби чоловіка завоювати її серце лише дратували. Раматт доходив до божевілля в своєму фанатизмі. Будучи звичайною людиною, щоб домогтися її, він вивчив таємниці алхімії і заклинань. Здійснював найшаленіші вчинки заради її доброго відношення. Це призвело до того, що Бафомет осліпила бідолаху і стерла свій образ з його пам'яті. Раматт був проклятий кохати ту, чиєї зовнішності не пам'ятав і не міг побачити. Все, чого коли-небудь торкалася її рука – для нього було найціннішим скарбом.
Раматт мовчав, не відриваючи сліпих очей від речі, що належить його коханій. Дивно, як він взагалі зрозумів, де стоїть келих.
Зрештою, він сказав:
– Набирай фішки.
