Коли б ми, товариші, ці границі переступили, то за цим стоїть неминуча ліквідація підприємства, й тоді ми мали б на сумлінні вашу кривду, ваші злидні, вашу смерть. І тому ми, товариші, цього не могли зробити, і тому ми зробили все, що могли, щоб виказати їм, що свідомий пролетаріат керується тільки своїм класовим розумом, та коли б пани капіталісти не хотіли далі з свідомим пролетаріатом лічитися, то цей розум поведе його до боротьби, а тоді від капіталістів не лишилося б мокрого місця! Не так, товариші? (Посміхається, та юрба мовчить, і Гросфельд зморщив чоло.) Ця жахлива криза, що на неї так нарікають капіталісти, що від неї гірко плаче робітничий люд, виказала, що капіталістична господарка, господарка визиску і кривди широких мас, засуджена судьбою на загибель і що недалекий час, коли історія покличе робітничий клас до почесної місії будування нового, соціалістичного суспільства. Та поки що, товариші, влада в руках буржуазії, і на кожний її заклик сотні тисяч жовнярів скерують кріси у ваші, товариші, груди. А найважніше для пас, найважливіше для пролетаріату ввійти в соціалізм міцними, здоровими й бадьорими лавами. Якщо захочете це зробити сьогодні вже, якщо поведете із фірмою боротьбу на смерть і життя, чекає вас сьогодні ще зірвання умови, а завтра вже загляне до ваших хат голод і безнадійні злидні. Ні, товариші, не має пролетаріат права кінчити самогубством, кожне змарноване робітниче життя, кожна краплина робітничої крові впаде на нас своїм тягарем, якщо не підемо за голосом розуму робітничого класу. Не вільно нам цього робити, товариші!
Кінаш встає і, плутаючись ногами в ковбанях, підходить до
Гросфельда.
Кінаш. Був собі такий Макс Бєлец, працював отам, при машині стояв, і кров у нього гаряча й густа була, від неї вам в очах потемніло б... Така була в нього гаряча... робітнича, чесна кров. І сьогодні вночі ця кров краплями по краплі, а там і потічком з нього сплила. (Пауза.) Покажіть ваші руки, пане меценасе! (Підходить ще ближче до Гросфельда, цей подається назад.) Покажіть, сипди- ку фірми «Арбор»!..
Гросфельд. Ви! Без комедії! (До юрби.) Товариші! Справа вашого життя і смерті вимагає поваги!
