Валентина Клубочок. Хома, Шнайдер і я... Другий з черги комітет... Хто за?
Юрба підносить руки. У топ же мент загуло авто і з’являється Белюх і Гросфельд. Задиханий Белюх біжить попереду, розштовхуючи юрбу. У нього на грудях величезна червона троянда.
Белюх. Товариші! Важне! Незвичайно для нас важне!
Голос и.— Знаємо!
— Бєлеца зарізав, падло!
— Геть! Ти!
— У річку Белюха!
— У річку його!
Як пе намагається вилізти на стіс, його раз у раз стягають за ноти.
Белюх. Товариші! Справа величезної ваги для нас!.. Люде робо...
Голос и.— Ага!
— У річку!
— Пригадай йому!
— Притисни!
Белюх. Ау!
Гросфельд
Юрба затихла. Пауза.
Управа профспілки вела до другої години вночі переговори з представниками фірми, і завдяки непохитному становищу секретаря профспілки змусила вкінці панів капіталістів лічитися з інтересами робітництва. Другий і третій пункт ваших домагань фірма прийняла в цілості.
Голос. Який це перший?
Гросфельд. Вона переконалася, що фірма стоїть під загрозою лік-ві-да-ці-ї! Так, товариші, ліквідації! Незважаючи на те, робітничі делегати, свідомі інтересів робітництва й лише робітництва, вимогли на капіталістів уступку, що виявляється в п’яти відсотках.
Голос. Як це?
Гросфельд. А так, товариші, що довелося їм із піною на роті покоритися волі зорганізованого пролетаріату й обмежити свою захланність до крайніх границь.