Анна.Так, коли мої долоні почали вже гнити і коли вам припали до вподоби мої очі. Ядзя Ольшевська не мала того щастя. Її очі вам не сподобались, і тому вона не мала права ні на хвилину заснути. Кінець кінцем вона заснула, але навіки — коли машина пошматувала їй руку. А Даніцу Ніколич пам’ятаєте? Через вас же її вивезли до Освенціма! А хворого Омелюка хто бив кулаками по голові, так бив, що й німець-майстер не міг на те дивитись, тільки плюнув і вийшов... (В Анни потекли сльози, в її голосі забриніли істеричні нотки.) Чого ви ще хочете від мене? Чого?
Б с л і н (схилив голову, дивиться на підлогу, рукою машинально гладить покришку стойки).Так, це правда, я давав волю рукам, де треба було і, може, де й не треба було. Я, Анно, не люблю людей, будь-чого у мені кров проти них закипає, і чим більше б’ю їх, тим більше ненавиджу, бо знаю: вони мені ніколи ні одного стусана не забудуть, не простять. Але... ти, Апно, не маєш права на мене нарікати, Я для тебе робив усе, що міг. Заради тебе я б...
Анна(перепинила). Так, ви робили, що могли. Навіть з ешелону витяглії мене, коли я хотіла поїхати до матері, додому. Ви затулили мені рот і пригрозили, що віддасте мене на розправу вашим «хлопчикам». Ви і це зробили для мене? І те, що я (безпорадно розвела затисну тими в кулаки руками) перестала сама себе шанувати, адже я давно вже повинна була втекти з цієї калюжі, втекти будь-що, аби тільки не бачити ні вас, ні того всього... Ох, будьте ви прокляті!
Бєлін(згорбився, мов під ударом палиці). Анно, в мене, у нас з тобою немає вже багато часу,— ти сама знаєш чому. Інколи одна година важить за цілі роки.
Анна хоче щось сказати, Бєлін рухом руки зупиняє її.
Пауза.
Почекай! Вислухай мене, а потім скажеш своє слово. Подумай, Анно! Якщо навіть вислизнеш з моїх рук і поїдеш туди, то що ж тебе чекає: праця, ще раз праця і більше нічого. Це в кращому випадку.
Анна(з іронією). А ви що мені пропонуєте, пане Бєлін?
Бєлін. Небагато, але досить, щоб ти не мала причини проклинати свою долю.
Анна.Я її вже проклинаю за те, що вона поставила вас на моїй дорозі.
Бєлін(бурхливо). Анпо! (Переміг себе.) Ти... вислухай мене до кінця. Сьогодні в мене є: і гроші, і золота трохи... і... брильянтів. Ми зможемо виїхати разом до Англії і там купити будиночок. Я знаю, що це небагато, але це значно більше, ніж зможе тобі будь-коли дати цей твій... пройдисвіт.
Анна(поклала руки на стегна, каже спокійно). Ідіть геть! (Кричить.) Я не проміняю десять ваших Ан- глій за одну Україну! А Макарова краще облиште! Bin вашому братові не пара. Він — хороший.
