Unknown полностью

Бєлін. Анно! Ще одне слово...

Анна.Не хочу! Не хочу ваших слів, не хочу ваших грошей, не хочу ваших брильянтів і не хочу дихати од­ним з вами повітрям. Ідіть!

Пауза.

Бєлін(постарілим голосом). Іду, Анно. (Всунув руки в кишені пальта, схилив голову, потім раптово під­няв її і подивився на Анну.)Шабаш, Анно. Тепер я маю нарешті право ненавидіти і тебе. Ненавидіти і - метатись. (Вийняв з кишені жменю монет, підняв їх на долоні.) Шабаш, Анно! (Сховав гроші, застебнув гудзик пальта і повільним кроком пішов до дверей.)

Анна(коротко). Чемодан не забудьте!

Бєлін зупинився. Подумавши, він повернувся назад. Видобув

з-під стола чемодап і швидкими кроками вийшов з трактиру.

Тепер спокій покидає Анну. Bona з жахом обводить очима

спорожнілий шийок.

Г

(Тихо.)Фрау Мільх!.. (Біжить по східцях вгору, та не встигла добігти до дверей, як із вулиці ввійшов Андрій. Поява Андрія заспокоїла її.)

»«Щ*      . «до * - щщ. - т      ЩШЯЩттт* - «яИвМНП

Анна.Він пішов?

Андрій. Зник за рогом. Я спостерігав за ним із брами, що по той бік вулиці. Чекати довелося довгенько, і я вже побоювався за тебе. Чого це він?

Пауза.

Апна(починає похапцем домивати посуд). Андрію, лишилося дуже мало часу. Менше, ніж ми думали ще вчора. Я чула розмову Беліна з Цуповичем. Вони дога­дуються, що список у тебе.

Андрій. Список поки що в хлопців. (Подивився на стінний годинник.) А вони повинні вже бути тут.

Анна.Цупович і Бєлін гадають, що до кінця свят ніхто не повезе паперів до Мюнхена.

Коротка пауза.

Андрій. Значить, треба їхати на світанку. Може, і в вихідний день застану кого-небудь із членів комісії. Анна.Не повертайся більше сюди, Андрію! Андрій(різко повернувся до неї обличчям). Оце сказала!..

Анна.Звідти доберешся якось сам додому. Якщо американці затримають тебе десь но дорозі, то, в най­гіршому випадку, посидиш місяць-два в тюрмі. А тут тебе чекає лише одне — смерть. Ох, ти не знаєш іще, що таке табір «ді-пі»!..

Андрій. Уже зміркував, і саме тому — не втечу. Під Севастополем було страшніше. Налий мені пива, Анно!

Анна.Поки прийдуть з місії оформити наші доку­менти, ми якось даватимемо собі раду без тебе. Зустрі­немось уже дома.

Андрій(платить за пиво). Один не поїду.

Анна.Один — без мене?.. (Ставить біля нього ку­холь пива.) Чи один — без них? (Кивнула головою в бік вулиці.)

Андрій(подивився на неї з здивуванням і насу­пив брови). Ні без тебе, ні без них.

Апна(опустила вії). Нам удвох було б легше ви­їхати звідси.

Андрій(ковтнув пива). Ти хотіла сказати — втек­ти?

Анна.Чи не все одно, Андрію?