Unknown полностью

І ось пізньої ночі єпископа Едуардо Чіппіко Преттне- ра потурбували в розкішному особняку, який належав коханкам палкого прелата: сеньйорі їді Танжені-Макрел- лі і її гарненькій доньці Лукреції. З огляду на виявлен­ня документів, з яких було ясно, що обидві витівниці брали участь не лише в сердечних, а й у комерційних справах його преосвященства, поліція змушена була і їх позбавити волі.

Тоді ж у кишенях Чіппіко поліцаї знайшли новень­кий ватіканський паспорт для виїзду за кордон і чек на велику суму, обидва документи, підписані особисто папським міністром закордонних справ, державним сек­ретарем найсвятішого престолу кардиналом Монтіні *, було датовано днем «утечі» Чіппіко з території Ватіка­ну. Деякі дані свідчили про те, що шановний прелат мав намір виїхати ранком до Швейцарії, де його чекав спіль­ник, сеньор Джованні Танжені, колишній сановник фа­шистської міліції і чоловік легковажної Іди, який пере­бував там з 1945 року.

Становище ускладнювалося. Протеже Пія XII пога­но почував себе в ролі козла відпущення і не виявляв зараз жодного бажання виручати начальство, що так по­квапливо зреклося його. До того ж, розлютований Россіні не вгамовувався. Потрясаючи документами, він прилюдно називав ім’я безпосереднього винуватця своїх злигоднів, ім’я секретаря спеціального комітету кардиналів, який відає казною і фінансами Ватікану, ім’я монсеньйора Джуліо Гуїдетті!

Замішання в папському палаці посилював факт, що під платіжним зобов’язанням красувались вельми ори­гінальні підписи Гуїдетті. Звичайно, можна було зам’яти розбурханий скандал; ціною повернення 400 тисяч до­ларів і 90 мільйонів лір можна було змусити Россіні піти на які завгодно уступки, на які завгодно спростування. Але традиційна пожадливість намісника Христового та його присних і на цей раз подолала світське почуття пристойності: папа відмовився платити. Можна було роз­жалувати Гуїдетті в рядові шахраї, але такий захід не

19 Я. Галон, т, 2

577

підтримав би престижу апостольської столиці; до того ж, утрата Гуїдетті, який досконало опанував усі секрети надзвичайно складної фінансової машини Ватікану, по­силила б плутанину в папських справах, і без того за­плутаних, не кажучи вже про те, що видача Гуїдетті світським властям неминуче потягла б за собою викрит­тя інших високопоставлених членів комітету «Адміністра­ції майна найсвятішого престолу»: кардиналів Мармаджі, Лавітріано, Каналі, Россі, Піццардо, фінансового радника Ватікану банкіра Ногаро, прелата де Іоріо і... племін­ника папи — князя Пачеллі.