Вкінці кінців, після довготривалих нарад папи з італійським прем’єром та іншими особами з керівних кіл християнсько-демократичної партії, вихід було знайдено. Появилось комюніке, в якому говорилось про те, що «Адміністрація майна найсвятішого престолу» нічогісінько не знала відносно цієї справи, що монсеньйора Гуїдетті взято у Ватікані під варту за те, що «виявляв довір’я прелатові Чіппіко», і що для розслідування всієї цієї справи його святість призначив комісію з князем Пачеллі на чолі. Одночасно італійські поліційні власті повідомили про неможливість допитати монсеньйора Гуїдетті, тому що, перебуваючи на території Ватікану, він користується правом екстериторіальності.
На цьому юридичну сторону питання було повністю вичерпано; залишалась, проте, невичерпаною сторона фактична, а вона повідає ось про що.
Справа Гуїдетті — Чіппіко зайвий раз показала, що на 44 гектарах території Ватікану міститься найбільший в Європі чорний валютний ринок. Тут відбуваються операції на суми в мільярди лір, звідси, на шкоду італійській економіці, провадиться контрабандний вивіз капіталів за кордон. Техніка цих махінацій дуже нескладна. Спекулянт Гї, який хоче приховати свої прибутки, звертається до кардинала N1*1, а цей за відповідну мзду переводить капітали через спеціально створену з цією метою луганську 64 філію «Банко ді Рома» в Швейцарію. Богоугодні володарі Ватікану в подібних випадках охоче подають допомогу навіть найгрішнішим ближнім. Коли італійський уряд узяв під секвестр капітали якогось Васел- лі, який нажив величезне багатство на замовленнях Беніто
Муссоліні, ображений підрядчик звернувся за допомогою до найсвятішого престолу. Почувши його благання, підсилені деякою даниною, благодійні отці з «Адміністрації майна найсвятішого престолу» допомогли капіталам Васеллі попливти за кордон, після чого християнсько- демократичному міністрові Італії Пелла не лишалось нічого іншого, як скасувати секвестр з відсутніх уже капіталів.
Офіціальним банком Ватікану є так званий «Інститут релігійної справи». За різноманітністю своєї діяльності «Інститут» може змагатися з яким завгодно банком світу. Коло діяльності «Інституту», так само як і інших банків Ватікану, настільки обширне, що навіть для побіжного опису не вистачило б усіх пір’їн з крила архангела Гавриїла, які тільки є в розпорядженні святої конгрегації по збиранню реліквій. Тому обмежимось діяльністю згаданих вище церковних сановників.