В сусідньому селі задзвонили на вечірню. Рвучкий вітер зашарудів у вікнах і квітах, рвучкий вітер розколивав полум’я надмогильних смолоскипів, і здавалося, що вони — символ чеських сердець, в яких розпалився вогонь торжества, визвольна буря зі Сходу. Та сама, що замість слів «Правда переможе» дала змогу чехам написати на своїх прапорах горде «Правда перемогла».
ПОКАЛІЧЕНА КРАЇНА
Якщо не рахувати зруйнованої гітлерівцями ратуші XIV століття, кількох десятків розбитих будинків і пошкодженого бомбами Національного музею, пожежа війни пощадила Прагу. Чепурно одягнені дівчата, весела гомінка юрба, що вечорами заповнює тротуари залитого світлом сотень ламп Вацлавського наместя, музика, яка лунає в незліченних кафе,— все це створює у вас враження, начебто ураган війни зачепив лише краєм крила столицю чехів і словаків. Насправді ж, досить нам зайти хоча б у перше-ліпше кафе і ви переконаєтесь, що це зовсім не так. В одному з кращих кафе Праги, де щовечора можна почути концерт жіночого оркестру Марії Голецо- вої, вам п°ДаДУть лимонад з сахарином або ж ячмінну каву з тим же сахарином. І це в країні, яка славилась колись своїми плантаціями цукрових буряків і прекрасно обладнаними цукроварнями.
Чехословаччина— це найнещадпіше пограбована німцями країна в усій Центральній Європі. Тут було запроваджено карткову систему ще тоді, коли в Європі про війну тільки говорили. За 6 років окупації ця невеличка, але багата держава цілком розграбована. Чудесну моравську пшеницю чехи лише сіяли: збирали її німці, продаючи потім чехам хліб з суміші висівок і тирси. Чеські цукрові заводи працювали на повний хід, однак цукор забирали німці, великодушно залишаючи чехам за вагон цукру 1 кілограм сахарину. Національна страва чехів — гуска — попливла також на річку Шпрее. Її ціна в останньому році окупації дійшла до 10 000 марок (2000 крб.), тобто до однорічного заробітку середнього службовця.
; Чехословацька текстильна промисловість займала раніше третє місце в Європі. Нині вона не займає ніякого місця, німці попросту ліквідували її. Вони повивозили до Німеччини устаткування, а на його місце поставили верстати для виробництва озброєння і боєприпасів. Нарешті, вони призвели до того, що єдиним продуктом, доступним для жителя «протекторату», стала зубна паста.
ТІ, ЩО ЖЕРТВОЮ ПАЛИ
Та це все справи скоромппущі, поправимі. Сьогорічні хліба зеленіють уже для чехів, цей роботящий народ зуміє також в короткий строк відбудувати свою промисловість. Трагедія починається з людей, з тих, які не повернулися ні з тюрем, ні з концтаборів. Лідіце було тільки епізодом, потрясаючим, але епізодом. Серед багатьох тисяч розстріляних, замучених знаходимо імена, відомі далеко поза межами Чехії і Словаччини. Згасили гестапівські кулі полум’яне серце поета Владислава Ванчури *, вмер у концтаборі за 3 тижні перед визволенням письменник Йосиф Чапек, брат покійного Карела. Загинув мученицькою смертю професор Празького університету Иосиф Марді, розплатився своїм життям проф. Йосиф Пата, поліг смертю хоробрих разом із своїми студентами Доцент Йосиф Матоушек.
Був час, особливо після вбивства гітлерівського намісника Гейдріха, коли празьке радіо передавало безконечні списки страчених чехів і словаків. Якщо ви будете свідками непримиренної фанатичної ненависті Чехії до німців, то пе забувайте — чехи з величезною увагою слухали ті страхітливі радіопередачі. А цей парод уміє все, крім одного. Він не вміє ні забувати, ні прощати.
ПОСЛІДЬ
Масові страти чехословацьких патріотів відбувалися в подвір’ї празької тюрми, на так званій «Панкратці». Сьогодні ця тюрма налічує кілька сот «жителів», що чекають на суд. Це колишні «міністри протекторату», всілякі СС — обергрупенфюрери, гестапівці і просто зрадники. Серед них окреме місце займають так звані колаборанти, тобто чехи, які з різних причин — здебільшого шкурного характеру — були на послугах в окупанта.
Колаборант — це зілля, коріння якого сягає в минуле, в часи австро-угорської монархії. Типовими представниками цієї ганебної породи були «президент» Гаха і «міністр протекторату» Моравец. Обидва вони займали колись значне місце на ієрархічній драбині австрійської цісарської бюрократії, і вони з легким серцем поміняли свободу своєї країни па позолочене гітлерівське ярмо, ставши згодом правою рукою гестапо.
Серед колаборантів були й такі, що вважали «співпрацю» з окупантом за єдиний шлях до врятування... чеського народу, зокрема його інтелігенції.