В цьому фашистському фронті виступають однозгідно й організовано всі українські націоналістичні партії від ОУН до УСДП, й нема, сливе, ні однієї опанованої фашистами установи, яка стояла б осторонь від тієї кампанії. Очолює її українська націоналістична преса, що не цурається найбільш неймовірних вигадок, фабрикованих здебільше пресовими агентами імперіалістичних контррозвідок, як Укрбюро в Лондоні і Женеві та УПБ * в Берліні. Воно не гребує навіть потворними наклепами про жертви голоду в УРСР та «про свідоме винищування українського народу Москвою», якщо ці наклепи можуть бодай частково захитати престиж Радянської влади в очах трудящих мас но цей бік греблі.
Переможний хід першої п'ятирічки й бурхливі темпи соціалістичного будівництва зруйнували леліяні сни української буржуазії про переродження Радянської влади. Основна ліквідація соціальної бази переродженців — куркуля та непмана не могла залишитись без впливу на тактику української буржуазії в боротьбі з Радянською владою.
Прихід до влади в Німеччині націонал-соціалізму, що будує свою закордонну політику на збройному поваленні Радянської влади з'єднаними силами імперіалістів, пожвавив діяльність українського фашистського табору.
Протирадянські провокації японських мілітаристів зміцнили сподівання українського фашизму й заставили піти па одверту службу інтервенціоністам. Вся його політична робота опинилась під керівництвом інтервепціоністич- них штабів, і на їх вимогу починається консолідація українського фашистського фронту, що знаходить свій вияв у т[ак] зв[аному] «Всеукраїнському національному конгресі» *, який об’єднуватиме всіх фашистів від «Католицької акції» * до «соціалістів». Засоби ж боротьби з Радянською владою стають щораз більш пристосованими до загальних міжнародних обставин, і всю діяльність фашистських агентур зосереджено на підготовці сприятливих умов до інтервенції шляхом шкідництва, саботажу і терору проти працівників Радянської влади, як і проти робітничо-селянських діячів на західноукраїнських землях.
Центром фашистської акції стають західноукраїнські землі. Всі свої сподівання й надії, всю свою грабіжницьку експансію звертає українська буржуазія на Схід, на українські землі за Збручем, і за ціну повного капітулян- ства й прислужництва здобуває підтримку інтервентів, що мають на меті захопити Радянську Україну й зробити з неї свої колонії. В цій боротьбі західноукраїнська буржуазія стає поруч із вислуженими лакеями імперіалістів — емігрантів з Радянської України.