Ну от як з такими стрибками думок в голові зосередитись? Важливе питання ж обговорюємо, пильність й уважність до дрібниць, от що має займати думки. Так ні, давай ще про щось подумаю. Наприклад рецепт борщу згадаю. Цілковита безвідповідальність. Лаяти саму себе безрезультатно, як і іншим читати нотації. І що з цим робити?
- Вона взагалі не слухає, - намагаючись привернути увагу голосніше промовив магістр Ванлір.
- Уважно слухаю. Ви щойно пропонували долучити більш досвідчених чаклунок, - видала, вхопившись за останні слова. – А за містом ці портали спостерігались?
Чотири пари очей звели свій погляд на мені.
- Так, - відповів Німідор.
- А їх там більше, чи менше аніж в місті?
- Пропонуєш встановити пастку за межами міста? – замість відповіді запитав ельф.
- Саме так. Якщо тут окрім мене є ще дівчата, й не важливо чи є в них магічна сила, чи ні, то за містом в мене не буде конкуренції. То й шанс, що прийдуть саме за мною, збільшується.
- А якщо не прийдуть? – з недовірою запитав декан. - За містом портали давно не спостерігали.
- А якщо не прийдуть в місті? Як на мене, спочатку треба з’ясувати, що їх приваблює. На що вони лізуть?
- Це не магія, і не колір волосся. Це дівчата не старше двадцяти років, які не боялися самі ходити вночі містом. Більше нічого спільного, - відповів ельф.
- А місця де були скоєні злочини та відкриті портали? Чим вони пов’язані? – не зупинялась я. – У вас є мапа міста? Якомога точніша?
- Десь була. Ось, тримай, - протягнув мені декан діставши її зі шафи. – Там навіть має бути трохи й за містом.
- Дякую. Спочатку відмітьте де відкрилися портали. А потім де сталися напади. Й краще щоб було видно з якого порталу напали.
- Коло це портал, хрести місце злочину, а стрілочка й так зрозуміло, - пояснив Німідор та почав розмальовувати мапу під незадоволення сопіння декана. Шкільну власність псували, та не заважав цьому.
Витративши на це хвилин десять всі уважно подивились на результат.
- Неймовірно! Ні якого навіть натяку на якусь схему, - оголосив магістр Дотр.
- Я з вами не згодна, - й діставши олівця почала з’єднувати відмітини в єдине.
- Що це? Такий знайомий малюнок. Десь вже його бачив, - Лавер так звів брови намагаючись пригадати, що лоб аж зморшками вкрився.
- В доримському храмі, - відповіла я, - в тому місті де я вперше опинилась в цьому світі. А ще дійсно, ловити за містом не вдасться. Портали почали відкриватися за стінами, а зараз наближаються до центру міста, - тикнула я пальцем.
Лайка разом з прокляттями замінила відповідь. Перші портали відкривались за межами, але малюнок складався саме на вулицях Маг-Рівіка.
- Якщо уважніше придивитися, то наступний портал відкриється тут або ось тут. Майже поряд один з одним.
- То в них й влаштуємо засідку. Твоя ж задача, спіймати живцем хоча б одно демона. Привернути увагу й схопити. Без відривання голів. Зрозуміло? – запитав Німідор. Схоже він змирився з тим, що я не безпорадна пані.
- Так. Якщо він за мною піде. Ви самі говорили, що жертвами стають дівчата не старше двадцяти років. А скільки мені я й гадки не маю, та в минулому житті точно було більше.
- Непомітно. Сподіваюсь, що про цю частину твого життя вони не здогадаються, - додав декан. – А ще я сподіваюсь, що сьогодні демони знов завітають до Маг-Рівіка. Зустрічаємось біля корчми “Голосливий Півень” через три години. А з тобою, - це він до мене звернувся, - через дві в моєму кабінеті. Й фамільяра свого не забудь, тільки в меншій формі, щоб не злякав нападника.
Самідір, якраз спав біля дверей, відчув, що заговорили про нього й підняв свою шаблезубу голову та широко позіхнув. Чим викликав стурбованість у присутніх. А я промовчала, але дуже захотілось звернути увагу присутніх як змінився план дій і я з приманки перетворилась на мисливця.
***
Стрімко перемістившись в просторі я опинилась біля порталу й замерла від несподіванки. Демон, що прийшов в наш світ навіть й близько не нагадував когось хто вже відвідував місто. Спочатку я прийняла його за людину, а точніше за високого чоловіка з довгим темним волоссям. Але коли він обернувся до мене обличчям, то помітила його очі затягнуті темрявою.
- Йогпермар скислий, - тільки й вилаялась я.
Демон також здивувався зустрічі зі мною, а ще більше його вразили мої слова. Шкода не надовго, я навіть не встигла хоча б щось вигадати як його взяти в полон неушкодженим, як гість почав лаятись у відповідь на незнайомій мені мові та витяг з піхв здоровезного меча. Здається, він не в курсі, що довга зброя лише заважає в вузьких провулках. Я діставати меча не стала, а замість цього вкрившись лускою витягла якомога сильніше пазурі.
-
- Обов’язково, - не знаймо з чим погодилась я. - Лише тебе затримаю.
Далі розмову довелось відкласти, бо демон від слів перейшов до діла.