- А те, в тебе не проста кров. Отже, вампіра чекає несподіванка. Я більше не можу сказати, бо не знаю. Їх, вампірів, в свій час натовпом винищували. А ті ще швидше розмножувались.
- Їх й зараз знищують?
- Звичайно. Вони включені до напів розумних немерців. Якщо ще десь залишились звісно. Бо наскільки я знаю, сьогоднішній випадок не враховуємо, про них років двісті ніхто не чув.
Я замислилась. Одна з дівчат, що потрапили зі мною крізь портал, також була вампіром. Цікаво, на неї також влаштовують полювання? Чи як в мене приховають расу?
- Одне можу сказати напевно, - відволік мене від думок домовий, - ти з ним ще зустрінешся.
Ото порадував.
Я прийшла до школи вчасно, незважаючи на те, що міського дзвону в лісі не чути. Та все завдяки Кошу. Домовий не лише мене вчасно розбудив, а й приготував сніданок.
Ворота охороняв той самий охоронець, який знов люб'язно показав до якої споруди сьогодні йти. На цей раз це був головний, навчальний корпус, де в холі вже було двоє хлопців. Один високий і худорлявий, а інший навпаки, наче цілими днями брила тягає, настільки випирали його м'язи.
Десь за десять хвилин до восьмої підішли ще двоє дівчат однієї раси. Обидві світлошкірі, з темно каштановим волоссям. Гострими вушками та хвостиками з пензликами.
Та тільки дзвін пробив вісім годин, “качок” відразу оголосив.
- Всі охочі вступити до магічного факультету, йдіть за мною, - й поважно пішов в глиб будівлі.
Зупинилася наша невеличка компанія біля дверей, де нас вже очікував молодий санкор в довгій мантії.
- Це все? - здивовано запитав він у нашого супроводжувача. - Елбан, ти впевнений що нікого по дорозі не загубив?
- Впевнений, - й подивився на нас в пошуках підтримки.
Ми підтвердили.
- Не густо. Моє ім'я Варді Ергін, я заступник декана магічного факультету та сьогодні особисто буду приймати у вас іспит.
Я зловила незадоволення, його явно проти бажання призначили на цю роботу.
- Заходимо в ці двері по одинці. Елбан, куди вже ноги намилив? Будеш оголошувати “наступний”, чи я цим повинен займатися?
Першими, по черзі увійшли дівчата. Потім мене ввічливо пропустили вперед. Я й пішла.
В кабінеті зокрема заступника та Елбана було ще двоє. Сивий чоловік в мантії та молода дівчина.
- Ваші документи, - попросив сивий.
Я протягнула сувій.
- Так що в нас тут. Хм. Чужинка. А де інших загубили? - запитав він коли передав паспорт дівчині, щоб та переписала з них дані.
Це питання мене вже дістало та захотілося випалити щось типу: “з'їла по дорозі”, та втрималась.
- В Доримі.
- Сподіваюсь самі знайдуться. Так, пані Ольше, кладіть свою руку сюди, на цей артефакт, рівненько по центру та думайте про щось приємне.
Артефактом виявилась кам'яна плита квадратної форми де по центру була намальована пентаграма в колі з рун та з таємничою енергією, що виходила з неї. І хоча дівчата назад до коридору не повернулися, та й в кабінеті їх не було, я зі спокійним серцем поклала руку.
Артефакт засіяв, та так яскраво, що навіть я на декілька хвилин осліпла.
- Магічний дар присутній, - вирік сивоволосий, - ось ваші документи, проходьте в ті двері.
Подякувавши, я пішла у вказаному напрямку.
У звичайному класі за партами вже сиділи подружки й про щось не голосно розмовляли.
- Теж пройшла? - запитала одна з них у мене.
- Так, - відповіла я й зайняла вільний стіл біля вікна.
- Тоді можна вважати, що тебе вже прийняли. Навіть якщо не вмієш писати, чи рахувати. Головне мати дар. Мене звати Меллі Кхіра, її Еліса Неріод. А тебе як?
- Ятаар Лий-Фо Ольше, - назвала я повне ім'я, може хоча б воно справить на них враження, й перестануть відчувати в собі перевагу. - А є такі хто цього досі не вміє?
- Є. Зазвичай це селяни в яких першими в роду прокинувся дар, - вже не так зухвало відповіла дівчина.
Двері скрипнули, розмову довелося закінчити. В кімнату увійшов четвертий претендент в компанії з заступником.
- Візьміть з мого стола пергамент, пір'я та чорнила. Почнемо другу частину іспиту.
Всі хутко підхопившись розібрали інвентар, повернулись на місця.
- Почнемо з диктанту. Отже, слухаємо уважно.
Заступник декана хвилин двадцять монотонно зачитував життєпис одного відомого, звісно в цьому світі, архімага.
Після закінчення цієї тортури, я намагалась якомога рівніше писати нові літери, не плутаючи їх із мого світу, на дошці з'явилися задачі для молодших класів школи. Впоралась з цим завданням швидко, й поки мою роботу перевіряли від нудьги стала роздивлятися парк, що розкинувся за вікном. Взагалі школа була на узбережжі моря, але його на жаль звідси видно не було, заважав паркан.
- Пані Ольше, якщо ви ще не заснули, то беріть допуск та йдіть в деканат, для узгодження юридичних питань.
Двічі повторювати не було потреби, й взявши документи пішла до вже знайомої мені будівлі.
***
- Травологія. Зіллєваріння. Руни. Основи трансформації неживих об'єктів. Побутові заклинання. Метіомагія. Основи елементаристики. Геологія. Основи артефакторики. Види нерозумних немерців та нечисті. Все вірно? - Запитала дівчина в казначействі.