Сьогодні Вальдегор вперше ризикнув пройти через портал у Маг-Рівік. Майже за два тижні регулярного харчування вампір набрав у вазі та більше не був схожий на скелет в одязі. Довге волосся він погодився зістригти, тепер біла коса звисала трохи нижче лопаток. Червоні очі так яскраво не світилися. Сірувата шкіра перестала здаватися пергаментною, хоча й зберегла відтінок. Запах цвілі зник, натомість йому, хлопець став пахнути озоном. Новий одяг куплений на око, сидів непогано. Пазурі були заховані в рукавичках, а іклами у місті світив кожен другий. Тож у новому приятелі напіврозумного немерця навряд хтось упізнає.
Сам вампір активно крутив головою роздивляючи місто, й додавав: “А раніше було не так. А раніше було краще, чи гірше”. Та що саме не так, сказати не міг, не пам'ятав. Я б у ньому запідозрила ще одного потраплянця, який замість Кола опинився у склепі, якби вампір так добре не знав місцеву географію.
Спочатку ми пройшлися крамницями, та купили більш відповідний по розміру одяг. А потім відвідали театр. Давно хотіла це зробити та все не ризикувала сама в нього ходити. Те ще місце, не помітиш, як вмить без гаманця залишишся.
На подив Гору п'єса сподобалася навіть більше, аніж мені, він виявив бажання ще сходити. Я пообіцяла зробити це, як буде час. Але як кажуть у кожній бочці меду, знайдеться своя ложка дьогтю. Веселий день зіпсував мерзенний вечір.
Сьогодні у “Ведмедику” знову було переповнено. Чергова кампанія шукачів повернулася з Дикого Лісу з трофеями. Вони голосно кричали, горланили пісні, вимагали випивки та їжі, при цьому нахабно хапали за руки подавальниць у спробі посадити тих на коліна. Мені, як посудомийці, було все одно, що коїться в залі, але, як на зло сьогодні Сієра, одна з подавальниць злягла з температурою, та мені довелося її підмінити. Я успішно відбивалася від домагань, усі три години тортури, але варто було піти додому, як троє нетверезих чоловіків ув'язалися слідом. А Гор як на лихо вирішив зустріти.
Не знаю наскільки глибоко в Ліс заходили ці шукачі, й з чим доводилося стикатися, але вигляд одного худого вампіра довів їх до переляку. З криками "Вампір у місті" втекли в ніч. Вартова їм звісно не повірила, але справно протягом двох тижнів перевіряла місто.
Під дверима деканату вишикувалася величезна черга не лише з першокурсників. Й це були ті, хто прийшов до початку робочого дня. Що буде після навіть уявити страшно. Я вважала, що прийшовши зрання буду при гіршому розкладі в першій десятці, але тут схоже зібралась перша сотня.
- Схоже маги люблять прокидатися на світанку, - сказав в мене за спиною знайомий голос.
Озирнувшись, впізнала хлопця з яким нещодавно складала вступні іспити. Трохи вище за мене, худий. Невеличкі ріжки, а гострі вуха були довші, ніж у більшості. Темне волосся заплетене у довгу косу. Шкіру прикрашала золотиста засмага. Та запах жару. Цікаво, якої він раси?
- Я Філлігран Шое, - порушив незручну тишу, що виникла між нами. - Ми вже зустрічалися на вступних іспитах.
- Так, я тебе теж запам'ятала. Я Ятаар Ольше.
- Яке незвичне ім'я. Це тому, що ти одна з чужинок?
- Так. Можеш називати мене просто Ята.
- Тоді ти мене Філл.
Ми зайняли чергу й між нами почалася розмова, щоб хоч якось згаяти час. Здебільше розповідав мій новий однокласник, я ж лише іноді запитувала про зацікавлені подробиці.
***
У деканаті мені видали розклад та список необхідних речей на перший семестр. Також допуск до бібліотеки та браслет, що означає, що я учень школи. Порівнявши розклади з новим знайомим, ми з'ясували, що більшість предметів у нас збігалося. Філл як і я ґрунтовно підійшов до питання з вибору предметів. Розходилися лише за трьома пунктами. Замість “Елементаристики”, “Артифакторики” та “Метіомагії” у нового знайомого стояли “Прокляття”, “Алхімія” та “Астрономія”. Що ж, проте на семи, що залишилися, буде з ким сидіти за партою.
Домовившись зустрітися біля воріт першого числа, ми розбіглися в різні боки. Не знаю куди Шое, а я в торгові крамниці, котел обирати.
Частина друга. Весна 157р.
Частина ІІ
"Весна 157"
Сьогодні пройшло рівно три місяці з дня мого потрапляння в цей світ.
За цей час я багато чого пригадала з колишнього життя.
Я знала про електроживлення, гаджети та інтернет, якого мені дуже не вистачало. Також знала що планети круглі та обертаються навколо зірок. Знала що таке автомобілі, літаки та космічні станції. Тобто багато чого пам’ятала. А от про своє особисте життя не дуже. Нещодавно згадала, що я не люблю оливи, обожнюю чорний шоколад та ніколи не їла яйця страуса. А як звали моїх батьків, чи були в мене діти - ні.
Це пригнічувало. Але не надовго, бо було ніколи. Теперішнє життя не давало розслабитись ані на хвилину.
Ось, наприклад Вальдегор помітивши мої мечі та дізнавшись, що ними не володію, майже щоранку тренувався зі мною іноді чергуючи зі стрільбою з лука.