Untitled.FR11 полностью

Сафо (незадоволено). Е, я не хочу грати, як так.

Кардинал. То найкраще, дитинко, давай сюди гроші. То не наша гра.

М у л е н (до Рити). Ну? (Випиває склянку вина.)

Рита (встає. Глухо). Уже вісім? Більше ніхто не хоче грати?.. Ну, розуміється. кінець? Ну!..

Знаєте що, Мулене: або квит на все, або... кінець грі і... всьому. Хочете?

М у л е н (хвилюючись). На все квит чи тільки на поцілунки?

Рита. Ха-ха-ха! І тут торгується. Ні, за рукавички, що ви сьогодні купили, я вам зостанусь винна п’ять франків! Кінець або так, або так! Ну?

Мул єн. Добре. На червоного короля?

Рита. На червоного короля!

М у л е н (здушено). Одчиняю колоду. Раз-два. Раз-два.

Корній. Стійте. (Дуже хвилюється, хрипло.) Ні, нічого... здавайте!

Рита. ДЦо^ги хотів? Що ти хотів? Чстглйтгг МуттодсІ Що ж ти хотів, говори скоріше! Ну? Ну, що? Ну, говори ж, ти!

Корній. Нічого, далі...

Рита (дико). А-а! Ну, так далі, Мулене, далі, швидше кидай подлого червоного дурня! Швидше ж, ну!.. Руки дрижать, — теж мужчина!

Мул єн (трясучись весь). Раз-два. Раз-два. (Всі напружено слідкують.)

Рита. Швидше! Швидше!

М улен. Червоний король! Побитий!

Рита (тихо опускаючись на стілець). Ну, от і кінець. Побитий. (Заплющує очі й сидить як мертва.) Тепер кінець.

Корній (хрипло, голосно). Ну, а тепер весь квит на^ моє полотно... На полотно. Ну?^

Мулен (розтеряно). На полотно?

Рита хутко підіймається й напружено застигає.

К орній. Так, на моє полотно. Не варте?.. Програю, ваше полотно і... Чорна Пантера. Виграю... моє полотно...

і... Чорна Пантера.

Рита (гордо). Чорна Пантера не програється! Я йду за Муленом. Ходім!

Корній (тихо). Я не скінчив же... Я хотів сказати: «і Чорна Пантера буде вільною». Вона може й тоді піти з Муленом. (До Мулена.) Ну? (Мулен вагається.)

Сніжинка (обурено). О, крамар паскудний! Та грайте ж!

Мулен (з кривою посмішкою). Добре! На що ставите?

Корній. На жирову кралю.

Сафо. Ой, не треба, вона програє!

Корній. Здавайте.

Мулен (дрижачим голосом). Одчиняю колоду. Раз-два... Раз-два... Раз-два...

Довго рахує. Видно, як Рита дрижить і жадно слідкує за картами;

Корній стиснув кулак, стоїть непорушно; Сніжинка глибоко зітхає.

Мулен. Жирова краля... (Убитим голосом.) Взяла...

Випускає карти й криво-жалко посміхається до всіх.

Всі глибоко зітхають.

Корній. Полотно моє... А Чорна Пантера вільна... (До неї.) Хочеш додому?

Рита мовчки йде до вішалки, одягається.

Сніжинка (в захваті і схвильовано стискуючи руку Корнію). Ви гарні, Медведю. Те правда, що я вам говорила. Чуєте? Янсоне, платіть, ходімте! (Хутко виходить.)

Рита (підходить до Мулена, тихо). Простіть, Муле-не, я все верну вам, що позичила... Простіть, що дала вам неприємності... (До всіх.) До побачення. (Корнію, не дивлячись на нього, несміло.) Можня взяти тебе за руку? У мене ноги дрижать. ^

Корній (беручи й під руку). Ми поїдемо... Гарсон, я завтра прийду заплатити... (Гарсон мовчки уклоняється.)

Корній і Рита помалу виходять. Всі проводжають їх мовчазними серйозними поглядами.

Завіса

ДІЯ ТРЕТЯ

Декорація першої дії.

К о р н і й сам в пальті ходить по ательє, сильно зачісуючи пальцями волосся назад і, видно, глибоко й тяжко про щось думаючи. Зліва хутко виходить Рита, теж в пальті, але без капелюха, несе на руках дитину. За нею Ганна Семенівна, яка, витираючи сльози, неспокійно говорить.

Ганна Семенівна. Ритонько! Ну, навіщо ви його сюди? Тут холодно. І сонний він...

Рита. Нічого, мамо, нічого. Тут видніше, я хочу роздивитись його. Я ж хочу побачити його як слід. (Кладе на канапу, сама стає навколішки, хапливо розмотує.) Ну, покажись своїй мамі, покажись своїй гидкій мамі. Кинула тебе, кинула, погана... О, муко моя рідна!.. Ну, який же ти став? Який?.. Господи! Як же схуд він! О Боже! Та що ви з ним зробили?

Ганна Семенівна. Ритонько, Ритонько... Нічого не робили... То вам так здається... Йому лучче навіть стало.

Рита. «Лучче»?! Та подивіться ж на очі його! В них смерть!.. Боже мій!

Ганна Семенівна. Та Господь з вами, дитино, що то ви таке говорите! А хай Бог милує од таких слів.. Що ви, справді? Дитина навіть не плакала... Тиха, як янгол. От ще таке...

Рита {раптом). Сніжинка сьогодні ввечері була тут? І він сміявся до неї?

Ганна Семенівна. Яка Сніжинка? Ніякої Сніжинки тут не було.