Вінні-Пух полностью

— Тебе! — вереснув Паць.— Устань з мене!

— Ох! — сказав Пух і, крекчучи, хутенько зіп'явся на ноги.— Хіба я впав на тебе, Пацю?

— Ти впав на всього мене,— сказав Паць, обмацуючи себе від рильця до кінчика хвоста.

— Але ж я не хотів,— співчутливо сказав Пух.

— І я теж не хотів бути насподі,— сумно сказав Паць.— Але тепер усе гаразд, Пуше, і я дуже радий, що це був ти.

— А що з нами скоїлося? — спитав Пух.— Куди ми вскочили?

— Здається, ми вскочили в халепу, чи то пак, у яму. Я йшов собі, декого розшукуючи, і раптом — пурх! — полетів. І тільки-но хотів роздивитися, де я опинився, як тут на мене щось звалилося. А то був ти!

— Еге,— сказав Пух.

— Авжеж!

Після цього Паць підступив ближче до Пуха й занепокоєно прошепотів:

— Пуше, ти думаєш, ми вскочили в Пастку?

Пух так не думав, але згідливе кивнув головою, бо раптом згадав, як вони з Пацем колись викопали Пухову Пастку на Слонопотамів. І тепер він точно здогадався, що з ними скоїлося, — вони з Пацем упали в Слонопотамову Пастку на Пухів! Ось куди вони щойно впали!

— А що ж буде, коли прийде Слонопотам? — тремтячим голосом спитав Паць.

— Не хвилюйся. Пацю, тебе він, мабуть, і не помітить,— підбадьорливо сказав Пух,— бо ти Дуже Маленьке Створіння.

— Але він помітить тебе, любий Пуше!

— Він помітить мене, а я помічу його,— сказав Пух, уявляючи, як це в них вийде,— і ми будемо помічати один одного довго-довго, а тоді він скаже: "Хо-хо!"

Паць дрібно затремтів, уявивши собі те "Хохо!", і вуха в нього швидко-швидко заворушилися:

— А... а... а що скажеш ти? — запитав він.

Пух подумав, що скаже він, але не зміг придумати гідної відповіді на те грізне "Хо-хо!" та ще й сказане Слонопотамовим голосом.

— Я не скажу нічого,— сказав нарешті Пух.— Я просто почну мугикати пісеньку, ніби когось тут чекаю.

— Тоді він, певне, знову скаже "Хо-хо"? — схвильовано спитав Паць.

— Авжеж, скаже,— відповів Пух.

Вуха у Паця заворушилися ще швидше, і він змушений був притиснути їх до стіни Пастки, щоб вони втихомирилися.

— Він знову скаже "Хо-хо!",— вів далі Пух,— а я собі мугикатиму пісеньку. І це його спантеличить. Бо коли хтось двічі скаже "Хохо!" і вважає, що він уже переміг, а ти собі мугикаєш пісеньку, тоді той хтось, намірившись сказати "Хо-хо!" втретє, раптом відчуває, що він... ну, що він... відчуває, що він...

— Що "що він"?

— Ну, що він не може,— закінчив Пух.

— Чого не може?

Пух знав, чого той Хтось не може, але в голові в нього була тирса, в якій він не міг одразу знайти потрібні слова, щоб усе пояснити.

— Ну, не може, і край,— повторив він.

— Ти хочеш сказати, що він не зможе більше хохокати? — з надією спитав Паць.

Пух захоплено подивився на друга і сказав, що саме це він і мав на увазі: якщо ти безперестану будеш мугикати пісеньку, інший перестане хохокати, бо йому нікуди буде вставляти свої хохоки.

— Але він тоді скаже щось інше,— припустив Паць.

— Мені цього й треба! Він скаже: "Що все це означає?" І тоді вже Я йому скажу — це чудова думка, Пацю, вона щойно мені сяйнула. Я йому скажу: "Оце я зробив пастку на Слонопотама і чекаю, доки в неї впаде потрібний мені Слонопотам". І мугикатиму собі далі. А його це зовсім приголомшить.

— Пуше! — вигукнув Паць (тепер настала його черга захоплюватися другом).— Пуше, ти врятував нас!

— Уже врятував? — спитав Пух не зовсім упевнено.

Але Паць був цілком-цілком певен. І йому враз уявилася картина, як його хоробрий друг Вінні-Пух розмовляє зі страшним Слонопотамом. І тут Пацеві зробилося трішечки сумно, бо він раптом подумав, що було б краще, аби така Серйозна Розмова відбулася між ним, Пацем, і Слонопотамом, а не між Слонопотамом і Пухом, хоч він, Паць, ого як любить Пуха. Та що не кажи, а він, Паць, кмітливіший за Пуха, і розмова зі Слонопотамом вийшла б у нього цікавішою, ніж у Пуха, а потім, пізніше, приємно було б згадувати вечорами той день, коли він, Паць, відповідав Слонопотамові так безстрашно, ніби жодного Слонопотама перед ним і не було. Зараз Пацеві все це здавалося простим і легким. Він навіть знав уже ту розмову напам'ять:

СЛОНОПОТАМ (зловтішно). Хо-хо!

ПАЦЬ (безтурботно). Тара-тара-тара-ра...

СЛОНОПОТАМ (здивовано і вже не так упевнено). Хо-хо!

ПАЦЬ (іще безтурботніше). Трам-пам-пам, тірлім-пім-пі...

СЛОНОПОТАМ (намірився був утретє сказати "Хо-хо!", але замість того лише розгублено закашляв). Кахи-кахи! Що все це означає?

ПАЦЬ (удавано здивованим голосом). О, ти вже прийшов? Привіт! Це я зробив пастку і чекаю, поки в неї впаде Слонопотам.

СЛОНОПОТАМ (стривожено). Ох! (Після довгої-довгої мовчанки). А ти певен, що її зробив ти?

ПАЦЬ. Звісно, аякже!

СЛОНОПОТАМ. Ох! (Налякано). А я... я думав, що це... що це та пастка, яку я зробив на Паців.

ПАЦЬ (здивовано). Ні, це пастка, але не та!

СЛОНОПОТАМ. Ох! (Вибачливо). Та я, мабуть... мабуть, я помилився...