— Він має той самий розмір? — збуджена й зацікавлена Кетрін присунулася ще ближче.
— Є лише один спосіб перевірити це. — Ленґдон взяв перстень, опустив його в скриньку і з'єднав два крихітних кружальця. Потім натиснув, кружальце-виступ у скриньці сумістилося з круглим отвором на персні — і почулося слабке, але чітке «клац!»
Вони всі аж підскочили.
Ленґдон чекав, але не сталося нічого.
— Що то було? — спитав священик.
— Нічого, — відповіла Кетрін. — Кружальця з'єдналися... Але більше нічого не відбулося.
— Жодного великого перетворення? — спантеличено спитав Геловей.
«Ми ще не закінчили», — здогадався Ленґдон, поглянувши на двоголового фенікса та число 33, вирізьблені на персні.
Завмерши серцем, Ленґдон простягнув руку і взявся за перстень, який неначе прикипів до основи скриньки. А потім почав повільно повертати його праворуч.
Професор повернув перстень на десять градусів... двадцять... тридцять...
Ленґдон аж ніяк не очікував того, що сталося потім.
Настоятель Геловей почув, як щось сталося, але не побачив.
Потойбіч стола мовчки заклякли Ленґдон та Кетрін, мабуть, оніміло витріщившись на кам'яний куб, який щойно з гучним ляскотом трансформувався просто перед їхніми очима.
Геловей не втримався і посміхнувся. Він очікував на такий результат і, хоча й досі не знав, як це допоможе їм розшифрувати піраміду, насолоджувався рідкісним шансом навчити символознавця з Гарварду дечого з царини символів.
— Професоре, — сказав настоятель, — мало хто знає, що масони побожно ставляться до форми цього куба — ми його називаємо ашлар, бо він є тривимірним відтворенням набагато древнішого двовимірного символу. — Настоятелю не треба було питати, чи впізнав професор древній символ, що лежав тепер перед ними на столі. Бо то був один з найвідоміших символів у світі.
Роберт Ленґдон дивився на трансформовану скриньку, що лежала перед ним на столі, і в його голові здійнявся вихор думок. «Я й гадки не мав...»
Кілька секунд тому він засунув руку в кам'яну скриньку, взявся за масонський перстень і потихеньку прокрутив його. Перстень повернувся на тридцять три градуси — і куб зненацька зазнав перетворення просто в нього на очах. Квадратні грані, що утворювали сторони куба, розпалися, коли розімкнулися їхні приховані замочки. І скринька водномить розклалася навсібіч, лунко ляснувши кришкою та боками об стіл.
«Куб став хрестом, — подумав Ленґдон. — Відбулося щось на кшталт алхімічного перетворення одного символу на інший».
Кетрін приголомшено витріщилася на розкладений куб.
— Масонська піраміда має стосунок до християнства?
На мить Ленґдонові спало на думку те саме. Зрештою, християнське розп'яття було шанованим символом серед масонів і багато з них були християнами. Однак серед масонів були і юдеї, мусульмани, буддисти, індуїсти, а також ті, що не спромоглися дати визначення богу, якому вони поклонялися. Тому присутність виключно християнського символу скидалася на обмеження.
— Це не розп'яття, — дійшов висновку Ленґдон, підводячись з-за стола. — Цей хрест з циркумпунктом посередині є подвійним символом, тобто таким, у якому два символи поєднуються, щоб утворити один.
— Ти про що? — спитала Кетрін, супроводжуючи поглядом Ленґдона, який схвильовано ходив туди-сюди.
— Хрест, — відповів професор, — став християнським символом лише в четвертому столітті нашої ери. А задовго до цього його використовували давні єгиптяни, щоб показати перетин двох вимірів — людського та небесного. Що вгорі, те і внизу. Він слугував візуальним зображенням того перехрестя, де людина і Бог стають єдиним цілим.
— Зрозуміло.
— Відомо, — вів далі Ленґдон, — що циркумпункт має багато значень, найбільш езотеричне з них означає троянду, алхімічний символ бездоганності. Але якщо розташувати її в центрі хреста, то вийде зовсім інший символ — роза і хрест.
Геловей усміхнено відкинувся на спинку крісла.
— О Господи, твоя воля. Ви точно перебрали міру!
Кетрін теж підвелася.
— Може, я чогось не розумію?
— Роза і хрест, — пояснив Ленґдон, — є для франкмасонства звичним символом. Один із титулів масонів шотландського обряду навіть має назву лицар Рози і Хреста; колись ним нагороджували розенкрейцерів, що зробили значний внесок у масонську містичну філософію. Цього звання удостоїлися багато великих науковців: Джон Ді, Еліас Ешмол, Роберт Флудд...
— Саме так, — підтвердила Кетрін. — Під час своїх досліджень я прочитала всі маніфести розенкрейцерів.
