— Згідно з легендою, мудреці, що колись давно зашифрували древні таємниці, залишили щось на кшталт ключа... чи пароля, яким ці закодовані секрети можна розкодувати. Кажуть, що цей магічний пароль, відомий як
Соломон задумливо посміхнувся.
— Та ото ж...
Дівчинка знітилася, певно, пошкодувавши, що кинула виклик запрошеному промовцеві, але таки дочитала інформацію на веб-сторінці:
— Легенда стверджує, що verbum significatium сховане глибоко під землею, де терпляче чекає свого історичного моменту, коли людство не зможе існувати без істини, знань та мудрості всіх віків. На цьому лихому й темному перехресті людство нарешті здобуде з-під землі це слово й почнеться нова чудесна епоха знань та просвіти.
Дівчинка вимкнула свій мобільний і знічено опустилася в крісло, очікуючи глузливої, нищівної відповіді.
Після тривалої тиші ще один учень підняв руку.
— А ви самі вірите у це, містере Соломон?
Пітер посміхнувся.
— Чом би й ні? Наша міфологія має тривалу традицію магічних слів, що забезпечують проникнення в таємниці та набуття богоподібної сили. І донині дітлахи вигукують «абракадабра!», сподіваючись створити щось із нічого. Звісно, ми вже забули, що це слово аж ніяк не іграшка; воно має коріння в древньому арамейському містицизмі — Avrah KaDabra означає «я творю, коли говорю».
Тиша.
— Але ж, пане, — наполягав один учень, — невже ви й справді вірите у здатність єдиного слова... цього
Обличчя Пітера Соломона не видало жодної емоції.
— Мої переконання не повинні вас цікавити. Вас має цікавити те, що це пророцтво про прийдешню просвіту відлунює буквально в кожній релігійній вірі та в кожній філософській традиції на землі. Індуси називають цей час добою «Кріта», астрологи — добою Водолія, юдеї описують прихід месії, теософи називають це Новою добою, а космологи — Гармонічною Конвергенцією і навіть пророкують конкретну дату.
— Двадцять перше грудня 2012 року? — вигукнув хтось.
— Так, це станеться бентежно швидко... якщо ви вірите в математику індіанців майя.
Ленґдон тихо розсміявся, пригадавши, як Соломон років з десять тому передбачив нинішній сплеск телевізійних спецвипусків, які пророкуватимуть, що кінець світу настане 2012 року.
— Точний час не має значення, — мовив Соломон, — але мені видається напрочуд цікавим той факт, що всі різноманітні філософські течії людства дивовижним чином сходилися в одному: іде велика доба просвітлення. В кожній культурі, в кожній епосі, в кожному куточку світу мрія людини зосереджувалася на одній і тій самій чітко визначеній ідеї — на прийдешньому апофеозі людини... на неминучій трансформації нашого людського інтелекту і реалізації його справжнього потенціалу. — Соломон посміхнувся. — Чим же можна пояснити таку синхронність вірувань?
— Їхньою істинністю, — почувся тихий голос з юрми учнів.
Пітер різко обернувся.
— Хто це сказав?
Піднята рука належала тендітному азійському хлопчику з тонкими рисами обличчя, що вказували на його непальське чи тибетське походження.
— Мабуть, в душі кожного закарбовано універсальну істину. Можливо, всередині кожного з нас криється одне й саме повідомлення, як, скажімо, спільна константа в наших ДНК. Вочевидь, ця колективна істина і пояснює схожість усіх наших легенд, всіх наших внутрішніх повідомлень.
Соломон аж просяяв. Він стиснув долоні біля грудей і поштиво вклонився хлопчику.
— Дякую.
Усі в аудиторії мовчали.
— Істина, — мовив Пітер, звертаючись до аудиторії. — Істина має силу. І якщо всі ми схиляємося до схожих ідей, то, може, ми робимо це тому, що ці ідеї є істинними... закарбованими глибоко в наших душах. І коли ми чуємо істину, навіть не розуміючи її, то відчуваємо, що вона знаходить відгук всередині нас... що вона звучить в унісон з нашою підсвідомою мудрістю. Імовірно, що істина не пізнається нами; ця істина радше воскресає в нашій пам'яті, наново пригадується, наново розпізнається... як те, що вже існує всередині нас.
В аудитори запанувала абсолютна тиша.
Соломон розтяг її на кілька секунд, а потім тихо сказав:
