Ой, який смиренний та жалюгідний сидить Псойс у куточку кабіни! Навіть очі боїться звести на розгніваного володаря. Насправді він поглинає поглядом два рядки на сторінці пластмасової книжечки в руці трильйонера: «Вимикання — 921678», «Вмикання — 315247».
Найголовніший секрет сколопендри розкрито. Тепер лишалося «приручити» потвору, яка не підпускала до себе нікого стороннього. І тоді той, хто пробереться до її кабіни керування, зможе зробити з спорудою що завгодно.
Протягом усієї зворотної подорожі Кейз-Ол мовчав, а коли сколопендра зупинилася перед палацом, сказав сухо:
— Іди, Псойс. Я викличу тебе, коли буде потрібно.
То був лихий знак.
Забравшись у безпечний закуток своєї спальні, Айт написав кілька слів і згорнув записку в невеликий квадратний пакетик. Він не боявся за себе. Непокоїло те, що Кейз-Ол мовчить, а його камердинер, чекаючи на виклик, не має права вийти з своїх покоїв. Коли б не це, може, вдалося б перестріти Тессі, передати їй записку…
Айт непокоївся, але й гадки не мав, що над ним нависла небезпека значно страшніша, ніж він припускав.
Досить було розкритися факту, що Псойс приховав своє дивне омолодження, як недовірливий, підозріливий Кейз-Ол вмить насторожився. Він одразу ж пригадав цілий ряд чудних змін, що відбулися з його камердинером після операції, — оту низку випадків, коли Айт мимохіть зраджував себе, бо навіть найталановитіший актор не зможе повністю перевтілитися в іншу людину. На щастя, трильйонер не вірив у переселення душ та пересадження мозків, тому вважав, що хірургічне втручання «зіпсувало» характер Псойса, зробило його м'якосердим і брехливим. А коли так, треба перевірити, чи не обдурював камердинер свого володаря і раніше.
Хоч як було скрутно з часом у трильйонера, того ранку він тільки те й робив, що переглядав стрічки потаємних кіноапаратів. І незабаром натрапив на дещо цікаве.
Ні, Кейз-Ол не почув жодного слова з бесіди Стун-Айя з Айтом. Але плівка зафіксувала нічну прогулянку камердинера до головного інженера, і в Кейз-Ола враз спалахнула підозра. Не довго роздумуючи, він натиснув на кнопку з написом: «Стун-Ай» і сказав сухо:
— Зайдіть. Негайно!
І ось Стун-Ай стоїть перед Кейз-Олом — стоїть і тіпається. А Кейз-Ол дивиться на нього напівпримруженими очима, і на губах у трильйонера зміїться посмішка.
— Ну?
Трильйонер не знає нічого. А Стун-Айєві здається: все загинуло.
— Я… Я… Ясновельможний!.. — він гепнувся на підлогу, обхопив ноги трильйонера. — Це все Псойс… Я нічого не хотів… Це Псойс зраджує вас… Вимагав план Уранії та схеми потаємних ліній зв'язку…
Вважаючи, що втрачати вже нема чого, Стун-Ай виплескав усе.
Кейз-Ол терпляче вислухав, потім дістав з кишені пістолет. Стун-Ай заголосив. Постріл урвав його лемент.
Не глянувши на забитого, трильйонер підійшов до стола, замислився. О, він таки вмів володіти собою, цей старий хижий вовк! Його обличчя було спокійним і зосередженим, голос пролунав м'яко:
— Моя люба, чи не можете ви зайти до мене?.. Я покажу вам дещо цікаве. Псойс, зайди-но сюди.
Почувши виклик, Айт полегшено зітхнув: здається, все гаразд. Але біля дверей кабінету Кейз-Ола він стрівся з Тессі і вже з виразу її обличя зрозумів: біда! Сталося якесь велике, непоправне лихо.
В карих очах було стільки болю і тривоги, що в Айта аж мурашки забігали по спині. Він ледве стримався, щоб не побігти назустріч дівчині. А вона, не маючи права вимовити бодай слова, йшла просто на нього. Дівчина благала, наказувала поглядом, але що саме — Айт не міг зрозуміти. Він був надто заклопотаний тим, щоб непомітно передати записку.
Ще один крок… Ніби спіткнувшись, Айт схитнувся, схопив руку дівчини. Відчувши в долоні цупкий прямокутничок, Тессі затиснула його в кулаці.
— Пробачте, міс…
— Ви неуважні, пане Псойс!
Ні, погана була акторка з Тессі Торн! Цю фразу вона майже простогнала, потім шепнула беззвучно:
— Смерть!
Не було часу відповісти дівчині бодай поглядом. Тільки думкою крикнув він їй: «Прощай!», а через секунду по тому переступив двері кабінету Кейз-Ола.
— Руки вгору!
За кілька кроків від себе Айт побачив труп Стун-Айя, зрозумів усе і повільно виконав наказ. Опиратися було марно — трильйонер стріляє надто влучно.
Усе сталося так, як і передбачав Люстіг: екскурсантів затримали в Уранії спочатку на день, а потім на два, а пізніше було заявлено, що підводний експрес зазнав пошкоджень, і доки його відремонтують, гості — звісно, якщо бажають — можуть тимчасово попрацювати в лабораторіях. Академікові Торну запропонували переселитися з Містечка науки до центру Уранії, який іншим ученим тільки показали.
