Патісьє, усі пояснення цього роду занять є надто приземленими. За дослівним перекладом, це пекар або кондитер. Та йдеться, скоріше, про різдвяний кекс бабусі Функе, а не про запашні повітряні солодкі витвори мистецтва, котрі вичакловує —> мадам Клео.
Перина, суперм’яка, надзвичайно тепла й пухка ковдра. (До речі, якщо вона не суперм’яка і не дуже тепла, то не заслуговує називатися периною і повинна називатися просто звичайним «покривалом».)
Плеоназм, цим словом ви можете похизуватися на уроці мови й дечого навчити Фанні! Це, власне, подвоєння значення або надмірне скупчення слів з однаковим значенням. До прикладу: біла пліснява, кругла кулька, швидкий гонщик. Використовується також як стилістична фігура. Проте, люба Фанні, олігарх може бути не тільки російським, навіть якщо ти в цьому глибоко переконана! Тож «російський олігарх» не є плеоназмом!
Поведінка в період спаровування, це з просто невичерпного і завжди неймовірного словесного запасу До- на-молодшого. Описує флірт між двома готовими до спарювання… ем-м-м… істотами. Нам залишається тільки сподіватися, що Дон прочитав це в довіднику для початкової школи в рубриці «Тварини й природа».
Портьєри, важкі фіранки. У «Замку у хмарах» часто з оксамиту.
Практична, популярне лайливе слово. Іде відразу за «об- лізлою козою» та «щоб йому». Одне з семи німецьких лайливих слів, які Ґрейсі в кінці книги вимовляє вже майже без акценту.
Птіфур, якщо дослівно перекладати з французької petit four, то це «маленька піч», що не має анічогісінько спільного зі справжнім значенням слова. Це просто маленький, надзвичайно смачний… смаколик.
Сарна, полохлива тварина, яка інколи трапляється у мандрівках горами і яку часто ненавидять, адже вона, на відміну від нас, із такою завидною легкістю стрибає по стрімких горах і поняття не має про біль у м’язах. Якщо хтось терміново потребує перепочити, але не хоче через це осоромитись перед своїми товаришами, то може зупинитись і, скориставшись нагодою, голосно процитувати панну Мюллер: «Сарни — це парнокопитні ссавці з рогами. Вони легко дряпаються горами, раніше писалися через Е».
Святочні ночі, згідно зі старими повір’ями та переконаннями майже такого ж старого —> Стакі — це ночі на зламі року, коли нібито злі духи й інша погань влаштовують свої бешкети. Сестра Стакі радить у такі ночі не вивішувати білизни (мабуть, тому що духи можуть у ній заплутатися), щоправда —> панні Мюллер це було до лампочки.
Тарілочка, корольова, тут думки авторки й редакторки щодо існування такого поняття розійшлися. Мабуть, у кожній сім’ї для цього існує своя назва. У будь-якому разі це місце зберігання всіх подарованих на свята смаколиків.
Тіара, корона. Її носять маленькі дівчатка, великі дівчатка і папа римський.
Х’юмідор, спеціальна, оснащена системою зволоження шафа для зберігання сигар.
Читати Левитів, пояснення цього фразеологізму можна чудово вплести у «смолток» на якійсь вечірці, коли настрій от-от має зіпсуватися. Недбало зняти окуляри ботана й невимушено розмахуючи ними, запитати: «Скажи, а ти теж фанат третьої книги Мойсея під назвою Левит? Ти знав, що її використовували у монастирях восьмого століття як шаблон для якнайстрогі- шої догани священикам?» (Прохання застосовувати лише в тому випадку, якщо ти більше ніколи не хочеш бачити свого співрозмовника.)
Шезлонг, вимовляти: ше-зе-ло-онг, такий вид напівсофи чи довгого стільця. На ньому можна чудово протягнутись.
Яйце Онсен, найідеальніше яйце світу. Країна походження — Японія. Готується шляхом денатурації протеїну кональбуміну за температури 64,5 °C. Ще є запитання?
Chamois, французькою —> сарни.
<p>ПОДЯКА</p>(Знаю, вже немає ні місця, ні часу. Та я спробую. Може, встигну, якщо друкуватиму це малесенькими літерами?)
Дякую всім із видавництва Fischer FJB за те, що ви терпляче та з неабияким ентузіазмом вступалися і ще досі вступаєтеся за «Замок у хмарах». Особлива дяка Інзі Ліх- тенберг, котра задля роботи змушена була нехтувати вихідними і проявляти справжню гнучкість.
А також:
Еві Шьофманн-Давідов за пречудову обкладинку.
Клаудії, моїй родичці зі Швейцарії, завданням котрої було перекласти розмови старого Стакі. Та оскільки верхньоваліський діалект виявився дещо несподівано особливим, то вона делегувала у свою чергу це завдання другові Томасу. Дякую вам обом! (Із нетерпінням чекаю вже читань у Брігу. © Ех, я ж чужинка.)
Крістіані Дюрінг за поради й редагування в будь-який час дня і ночі і навіть із поїзда. І за просто непереверше- ний іменний покажчик та тлумачний словник.
Моїй подрузі Катаріні, якій я час від часу могла понити — у цьому теж була інколи необхідність.
І всім читачам і читачкам, котрі надихали мене на написання своїм очікуванням, заохоченням та підтримкою.
Нікого не забула? Забула. Та мені вже виривають усе з рук! Хтось тягне мою клавіатуру ділвоадлтьььбаівпп…
<p>ПРО ВИДАННЯ</p>Ґір Керстін
