Під’їзд поліцейського управління виглядав все так само монументально – шиби не побили і мідь не потьмяніла. В фойє було на диво малолюдно. Минулого разу я вилетів звідси так стрімко, що інтер’єр не відбився у моїй пам’яті, а капітан Бер водив мене досередини через службовий хід. Взагалі, шикарно вони живуть! Підлогу вкривав гарний синьо-сірий килим. Чому би й ні? Поліцейське управління – не квартальна ділянка, п’яних гуляк сюди не водять. Але уява вперто домальовувала під килимом парочку захисних пентаграм. Знову ж, чому би й ні?
Я підійшов до списку кабінетів на стіні, з прізвищами і званням мешканців, і виявив, що більшість з них належить співробітниками фіскальної служби. Ах, справді, в місті же є не лише НЗАМПІС, а ще і кримінальна поліція, і поліція моралі, і алхімічний контроль, всі вони жили своїм власним вельми напруженим життям, а хабарники і проститутки завдавали суспільству не менше турбот, ніж чарівники. Ця думка мене чомусь розвеселила. Але як же я знайду свого капітана?
- Когось шукаєте, сер? - покликав мене черговий.
Я, мовчки, поклав на стійку візитівку.
- Вам потрібен саме капітан Бер? Він тільки що поїхав на завдання.
Обурення на секунду розірвало окови депресії. Як можна! Я прийшов, а його – нема. Чим вони, взагалі, тут займаються?!
Черговий не став чекати на мою відповідь і набрав якийсь внутрішній номер:
- Сер, тут до капітана Бера відвідувач, - повідомив він у слухавку. - Не знаю, він не каже. Буде зроблено, сер! - і вже мені: - Прошу, сідайте! Містер Сатал зараз підійде.
Я замислено потоптався, вирішуючи, чим може буде небезпечне для мене м’яке шкіряне крісло. Хто його тепер знає, в такому стані пукнути боїшся...
Попри мене, ввічливо відсунувши з дороги, пройшла група у строгих сірих костюмах. Їхньому лідерові варто було нести штандарт Гвардії Арака, якби його руки не були зайняті товстенькою валізкою. Дивний загін мовчки проплив мармуровими сходами на другий поверх. За ними я не зразу зрозумів, що у фойє з’явився той самий чорний маг, в подібному костюмі, але на тон темнішому. Містер Сатал, ага. Він уважно, без насмішки, огледів мене, затримався поглядом на акумуляторі і спокійно кивнув черговому:
- Дякую, містере Кеннікор! Будьте ласкаві, знайдіть капітана Бера і попросіть його зв’язатися зі мною. Я буду в себе. Підемо, молодий чоловіче, ми почекаємо капітана в моєму кабінеті. І не бійтеся, я не кусаюся!
Дуже треба мені його боятися! Я, неохоче, поплівся слідом за ним, вкотре намагаючись придумати, як почати розмову (одразу казати про Лорана здавалося недипломатичним). На межі зору миготіли якісь розмиті фігури, і від самої лише підозри, що Шерех готується взяти реванш, волосся починало ворушитися.
Напевне, магові вистачило лише раз глипнути на мене, щоби зробити відповідні висновки. Він пошурував у столі і витягнув з шухляди витончений флакон з синьою етикеткою, не приховуючись, накрапав у склянку якогось зілля, долив води з карафки і подав мені. Я випив. А чого придурюватися? Мигтіння в очах різко припинилося.
- Це ти через Паровоза так розстроївся? - обережно поцікавився маг. - Він зараз поїхав до тебе, ви зустрілися?
Я похитав головою:
- Розминулися.
Почувши мою відповідь, маг помітно повеселів:
- От і добре! Прекрасно. А то він людина нечутлива, погруз у формалізмі. Краще розкажи мені, що тебе непокоїть, глядиш, я допоможу.
Що робиться? Чорний маг висловлює співчуття чорному, пропонує допомогу і підтримку! У мене аж сльоза виступила..
І тут я видав йому все. І про Шереха, і про книгу, і про пластівці сажі в корабельному ангарі... Все. Залишалося сподіватися, що смерть буде безболісною.
Замість цього він важко зітхнув і запропонував:
- Наплюй!
- ???
- Ну, так. Допитати тих козлів було б непогано, але і так зійде. За спробу викрадення Джерела все одно належить вища міра покарання, до того ж, двох перед тобою вони замучили на смерть. Будемо вважати, що страту злочинців було проведено на місці. Чи ти думав, що закон працює лише проти чорних?
- При чому тут це?!? У мене всередині... монстр сидить. Коли я намагаюся ворожити, він на людей кидається. А ще, здається, намагається мене з’їсти.
- Це нормально. Стандартний ефект при контакті чорного мага з Шерехом, посилений застосуванням Кайданів. Не психуй! Ти не перший і не останній. З приводу Кайданів: якщо не підтвердити закляття мінімум тричі протягом першого місяця, ефект блокування розсіюється за три тижні, відповідно, поведінка Джерела знову стає передбачуваною. Тобі ж, як я пригадую, доктор ворожити заборонив? І ще заборонить, скажімо, на місяць, відсутність магії я тобі влаштую. Але до Шереха доведеться притерпітися – повністю закрити йому доступ до твоєї свідомості не можна. З Силою своєю ти впорався, впораєшся і з ним. Головне – не сюсюкай.
Та-а-а. Я явно не врубаюся в стиль чорних магів. Це все біле виховання мене зіпсувало.
- Тобто, мені нічого не буде?
- Чому – не буде? - здивувався він. - У справу твою все запишемо, зараз Паровоз повернеться, ти даси йому показання. Одразу і контракт складемо – зі мною працювати будеш.
