- Ларкес провів колегу до порога, сердечно побажав чому успішного завершення карантину, зачинив за його спиною двері і замкнув ключем на два повороти. Ще якийсь час посмішка жила на його обличчі ніби сама по собі, а потім вицвіла, поступившись ляльковій непорушності рис. Маг викликав Джерело і уважно оглянув приміщення, задоволено кивнув і лише після цього вивалив на стіл вміст теки – кілька картонних папок, дві дюжини амулетів, гарну кришталеву чорнильницю і довгий дерев’яний пенал, прикрашений зовсім не декоративним орнаментом. Потім Ларкес якнайдетальніше вивчив подарунок попередника. Великий пухкий конверт виявився під зав’язку набитим паперами: копіями звітів, карт, схем і доносів. Новий координатор розклав їх і заново скріпив за якоюсь іншою, зрозумілою лише йому схемою, а потім сховав до простої сірої папки, на якій від руки було виведено підпис: «Проект «Місто Короля»». Папка зайняла своє місце на книжковій полиці, прекрасно вписавшись в оточення.
Що мені подобається в житті, так це його непередбачуваність. Ще вчора часу на відповідь Полаку було хоч залийся, а тепер його катастрофічно не вистачало – на розв’язання проблеми століття в мене залишалося два тижні з хвостиком. Враховуючи, що з усіх заморочок природників я знав лише те, що кішки – це ссавці, шансів на геніальне прозріння було небагато, але слід було принаймні зрозуміти глибину свого неуцтва. Я кинув роботу в «Біокіні» (нарешті!) і задався ціллю розібратися хоча би в термінології, бо на найближчі три роки про бібліотеки доведеться забути – стипендіати фонду Роланда зазвичай працюють там, куди жоден притомний алхімік добровільно їхати не погодиться. Не те що такий поворот був для мене несподіванкою (напроти, що так станеться, я знав ще п’ять років тому), але чомусь мені здавалося, що при Саталі ситуація розвивалася б якось інакше.
Прочитавши в газеті, хто саме займе місце мого улюбленого вчителя, я пережив дещо змішані відчуття. З одного боку, Ларкес видавався мені поступливим типом і був мені трохи винен, з другого – тепер він був моїм начальником. Чи слід мені віднині вважати, що нашого вияснення відносин в Хо-Каргу ніколи не ставалося, чи, навпаки, вважати його керівництво лише умовним? Ось чому мені ніколи не подобалися державні установи – формальна ієрархія все лише ускладнює. До проблеми я поставився так, як і належить чорному – зробив вигляд, що її не існує, а питаннями вияснення стосунків з фондом почав діставати капітана Бера. Результати вийшли, будемо щирі, неоднозначні.
- Значить, так. Пан Ларкес визнає пріоритет фонду Роланда Світлого, оскільки договір з ними ти склав раніше, ніж із НЗАМПІС. Спочатку відпрацюєш те, що винен їм, потім – те, що залишилося від контракту з «наглядом».
Ви таке бачили? Я тепер всім винен, причому – на сім років наперед.
- І НЗАМПІС забуде про мене на три роки? - думка була приємна, але мені чомусь не вірилося.
- Ну, якщо місцевій владі знадобиться силова підтримка, цей час буде враховано в загальній тривалості контракту...
Я мало не задихнувся від обурення.
- Це що ж, мені тепер чотири роки, які ще залишилися, будуть нарізати купонами за ті ж самі гроші? Та жоден маг так не працює! Я на вас в суд подам. І всім розповім, що піднята мертва тварина за законом не вважається зомбі!!!
Як шкода, що при нашій першій зустрічі з Саталом я не знав про цей маленький але цікавий недолік законодавства! Ймовірно, той, хто формулював відповідні розділи закону, намагався абстрагуватися від релігійно-етичних норм Інквізиції і під розгляд попали лише ситуації, коли некромант відчуває пост-ефекти спроб самотужки пробудити людську свідомість. Не заперечую, буйний чаклун небезпечніший за зомбі чи вурдалака, але в результаті всенародна переконаність в тому що недопустимим є взагалі будь-яку некромантичну дію опиралася на помилковому знанні і силі традицій, а по-хорошому любителів мертвого можна було переслідувати лише за фізичні руйнування, спричинені їхніми годованцями (благо, без них не обходилося). Це було немудро, закон треба було допрацювати, але зворотної сили такі зміни не мали б. Уявляєте, як вони будуть виглядати, коли про це взнає преса?
Паровоз почав дратуватися, я теж не поступався. Будь би в мене зараз Джерело – хрін би ми домовилися. Погодилися на тому, що додаткова праця піде в залік контракту в розрахунку восьми годин на місяць і без збільшення ставки. Скнари!
