Думки про несправедливість буття вкотре змусили мене відірватися від книг. Курс прийому блокаторів у мене закінчився, це також не додавало мені зичливості. Кажуть, що після такої довгої перерви повернення Джерела скорше схоже на друге Здобуття (цілитель прочитав мені цілу лекцію на цю тему, а потім півгодини задавав контрольні питання). На предмет інших ефектів я поки не впевнений, але повбивати всіх навколо мені хотілося вже зараз – величезний Редстон став видаватися маленьким і тісним, як краухардське сільце. Практично в будь-якому найнесподіванішому місці можна було наткнутися на когось, хто тебе знав, при тому, що чорні маги не люблять випадкового спілкування. Бармени в пивних знали мене на ім’я і цікавилися здоров’ям (не дочекаєтеся!), під ногами весь час пльонталися колишні студенти, яким конче треба було знати, як у мене справи (так само, як зліви!), а коли біля під’їзду управління я заледве не зіткнувся з Ларкесом (невисокий чаклун з життєрадісною усмішкою вибирався з службового лімузина і бадьорим кроком квапився до дверей), стало ясно, що роландівський фонд намалювався в моєму житті дуже своєчасно.
Спокою мені не було навіть в бібліотеці. Напередодні зранку, коли, здавалося б, усім викладачам слід бути на лекціях, мене упіймав кошмар усіх чорних університету – професор Шнайс, виключно занудний білий маг-теоретик, геть позбавлений почуття самозбереження.
- Добрий день, містере Тангор. Ностальгія замучила?
- Займаюся самоосвітою.
Я спробував непомітно накрити довідником книжечку про мешканців морських глибин.
- Похвально! А що видумаєте про це? - він пхнув мені під носа якийсь листок.
Ех, було б у мене зараз Джерело, зробив би з нього камбалу – так шоб два ока на один бік.
- Це – з білої магії.
- Я знаю. Але ви ж у нас, - він задоволено гигикнув, - універсал.
Ну от, варто мені було вийти за ворота, як міс Стефанія всім розпатякала про мої дивні інтереси, навіть цьому вченому непорозумінню. А я ж спеціально навіть не підходив до нього з питаннями, щоби не напоротися на дурні жарти!
- Це лише частина, щось із зовнішнього контуру. Має бути ще.
- Так, - він на секунду з’єднав два листи, - я також думаю, що це не амулети, а скорше – Печаті, частина якогось складного периметру. А ви – молодець! Мушу зізнатися, я було подумав, що Стефанія пошуткувала.
Ще секунда, і вони в мене обоє жартувати відучаться. Назавжди.
- Я – чорний маг...
- Так, так, звичайно.
Він з заклопотаним виглядом зірвався з місця і миттєво зник з очей. І після цього чорних називають безцеремонними!!! Вони просто зі Шнайсом не говорили.
До кінця місячного терміну я зрозумів, що я ХОЧУ, ні, палаю бажанням попрацювати на фонд Роланда Світлого десь далеко-далеко, в глухомані, і щоби жодного знайомого навколо в межах денного переходу.
Останній штрих – повернення Сили – ставався на добре знайомому полігоні. Вічний капрал Фатун мені допомагати не став.
- Дражнити я тебе не буду, не чекай. Я, звичайно, псих, але не вар’ят. Ось тобі імітатор, ось – крейда, йди вправляйся.
Ось так у нас ставляться до героїв! Джерело відгукнулося легко і звично, а бутафорську тварюку я розніс на такі маленькі шматочки, що шукати їх в піску сенсу не було. Що характерно: Фатуна потім довелося викликати з-за ріки, і відізвався він не одразу.
Все, пора зав’язувати з цими відтягуваннями! Валізу складý – і в дорогу. Залишилося лише зганяти до комісара і вияснити, куди їхати.
- Думаєте, це розумно – дозволяти фонду Роланда розпоряджатися спеціалістом такого класу?
- Друзяко, ти, природньо, не розумієш суті справи. Скажи, у тебе в конторі працюють чорні маги молодші за тридцять років?
Паровоз напружив пам’ять і був змушений визнати, що ні.
- Ось бачиш! Є ряд фізіологічних процесів, які не може відмінити жоден підписаний контракт. Сама матінка-Природа змушує чорного в певному віці залишити сім’ю і вирушити на пошук власного місця в житті. Втручатися в цей повний сакрального змісту процес означає – сформувати стійку точку конфлікту, яка буде супроводжувати адепта протягом усього життя. Для формування здорової психіки бойовий маг у віці до двадцяти п’яти-двадцяти семи років МУСИТЬ мати свободу пересування і ні на чому не фіксуватися, інакше вихователям потім доведеться ЛАМАТИ сформований стереотип ворога. Це неконструктивно. Я розумію, Сатал – молодий, але куди дивилася Кевінахарі?
Паровоз збентежився.
- Ну, сер, були обставини...
- Так, так, я читав справу, - погляд Ларкеса змістився в бік завішаної портретами стіни. - Дуже талановитий юнак. Я розумію, чистильник не зміг знайти до нього альтернативних підходів.
Капітан зрозумів, що Тангор просто не знає ступені свого везіння. Якби Ларкес затримався у Редстоні всього лише на рік...
- Будемо сподіватися, що напруженість учбового процесу не дозволила молодому чоловікові усвідомити усі свої пріоритети. Нехай найближчі три роки джерелом роздратування для нього залишається фонд Роланда. До речі, саме тому вони і не кредитують бойових магів.
- Чому ж вони не погодилися взяти грошима?
