У відповідь з розумінням заугукали – в команді був білий маг-агроном з сильним комплексом на шкідників полів.
Поки що все зводилося до того, що перед тим, як наймати, працівників два місяці навчали професії за свій рахунок. При цьому, курси доводилося організовувати з запасом – частина учнів умудрялася чкурнути на сторону.
Поки я оцінював перспективи своєї зайнятості, експерти містера Брайєна рили землю, як голодні кнури. Зима, заморозки на ґрунті, холодний дощ ллє через день, а ці маніяки тони землі не те що пересіюють – протирають. У мене на серці нило від самого погляду на їх заняття, а навіть запропонував їм сконструювати драгу (благо, в шурфах набралося вже вище коліна води), але всі чомусь вирішили, що я з них знущаюся. Ну, що взяти з поліцейських – люди без фантазії!
Про те, що у справі стався прорив, я взнав майже опівночі, за фактом – Брайєн примчав до мене додому і кинувся барабанити в двері (як його зомбі не з’їв, поняття не маю).
- Майстер Тангор, майстер Тангор, ви тут?
- Угу...
А де ще я можу бути в такий час?
- Чи не могли б ви провести ще один ритуал? У нас все готово, лише вас і чекаємо.
З мене від такої заяви аж сон злетів, як не було.
- Та ти охрінів зовсім, шеф! Я вже спати зібрався.
Між іншим, навіть піжаму вбрав. Але Брайєн проявляв нездорову наполегливість.
- Ви, ніби, казали, що ніч – кращий час для ритуалу....
- Так, але це буде наступна ніч!
- Я не хотів цього казати... - зітхнув Брайєн. - До нас днями приїде уповноважений з центрального офісу. Начальству не подобається, що я підняв шум, а впоратися з ситуацією не можу.
І місцеву команду розженуть, не дивлячись, хто є хто. Якщо я хочу приймати участь у справі, то це треба робити прямо зараз.
- Ну, і чого тоді сидимо, кого чекаємо? До ґанку машину підганяй, мені ще змокнути не вистачало.
Кожному відділенню НЗАМПІС належить мати спеціальне приміщення для проведення ритуалів; в Суессоні його роль виконував сарай на околиці. Обстановка всередині була цілком медитативна – темно, дощ шелестить об дах, помічники шефа розставили на кутах деки з жаром, і в повітрі висів тонкий аромат дров’яного диму. Мене чекала готова захисна пентаграма – я її навіть не стирав, все-одно, ніхто, крім мене, приміщенням не користується. Зліва від дверей – вішалка, справа – металевий столик з об’єктом нашого зацікавлення.
На порцеляновому піддоні лежав уламок щелепи, розсічений навскіс. Знайоме ушкодження (всі досліджені рештки виглядали саме так), але цього разу кістка належала дорослому і виглядала набагато старішою – вся така пориста, з покришеними зломами. Я не відчував у ній слідів магії (принаймні – чорної) і не чекав ніякого підступу.
- Приступимо!
Брайєн став нервувати, коли замість звичайних двох годин моя медитація протривала п’ять. Профільних спеціалістів в окрузі Суессон не було, а викликаний цілитель постановив, що вмішається лише тоді, коли обезводнення організму досягне небезпечної межі (десь так чорні маги і гинуть). В цілому, ритуал зайняв вісім годин.
Випірнувши з виру Сил і видінь, я довго не міг зрозуміти, навіщо всі так метушаться навколо і пробують пхнути мені в руки горнятко. Втрутився цілитель – силою влив у мене якусь лікувальну бурду, від якої всі думки миттю стали сторчма.
- Ви що, вбити мене хочете!?
- Вже краще, - мугикнув цей садист і пішов геть.
Предки оборони мене захворіти – попадеш до таких, сам будеш не радий, що вижив.
- Ви як? - поряд присів містер Брайєн.
- Жити буду, - тільки тепер я став розуміти, що сталося щось неординарне. Древня кістка крадькома жовтіла на порцеляні. - Ось що, зв’яжіться з координатором Ларкесом (саме з ним!) і передайте, що в Суессоні знайдено рештки часів «шостої партії». Саме так, зрозуміло? Є підозра на некромантичний ритуал. Нехай реагує!
Чому некромантичний? А для чого ще, нафіг, може знадобитися така древність? І плювати, що слідів чорної магії нема.
Я велів передати Квайферу, що захворів, і відправився додому наводити порядок в думках. Власник кістки (ім’я котрого так і залишилося мені невідомим) помер не в блаженному наркотичному забутті, його смерті передувала довга агонія, хованки в безконечних підземеллях і гори трупів, які повільно розкладалися в темряві. Можливо, він був чорним, оскільки йому щоразу вдавалося уникати різноманітних пасток, але Джерело так з ним і не заговорило).
«Периметр протікає в трьох місцях...»
