У першій половині вісімнадцятого століття Телемана високо оцінювали в усіх куточках Європи, а от у дев'ятнадцятому столітті його твори, через їхню надмірну кількість, люди почали зневажати. Однак вини Телемана в цьому немає. Унаслідок змін у формуванні європейського суспільства значно змінилися цілі музикальної творчості, що й призвело до такої радикальної переміни оцінок.
«Це новий світ?» — подумав Тенґо.
Він оглянувся навколо. Якихось змін не помітив. Ще не бачив і людей, схильних до зневаги. Так чи інакше, треба голитися. Бо ніхто його не поголить, незалежно від того, світ змінився чи ні. Тільки власна рука це зробить.
Поголившись, він з'їв підсмажений тост з маслом і випив ще одну чашку кави. Зайшов у спальню подивитися на Фукаері. Видно, вона міцно спала, бо зовсім не ворушилася. її поза анітрохи не змінилася. Волосся вимальовувало на щоці той самий візерунок. Уві сні дихала так само спокійно.
Наразі Тенґо нічого на сьогодні не запланував. Лекцій у підготовчій школі не мав. Не збирався нікуди йти й не чекав нікого в гості. Мав право робити цілий день те, що хотів. Сівши за кухонний стіл, писав продовження свого твору. За допомогою авторучки заповнював ієрогліфами клітинки аркушів паперу. Як завжди, відразу зосереджувався на роботі. Перемикав свідомість на інший канал, і все інше зникало з його поля зору.
Фукаері прокинулася перед дев'ятою. Скинувши піжаму, одягла його теніску. Ту саму теніску з того часу, коли Джеф Бек гастролював у Японії, яку мав на собі, відвідуючи у Тікурі Ебісуно-сенсея. Пара її грудей помітно випиналися зпід неї. І це мимоволі нагадало Тенґо про вчорашню нічну подію. Як роки правління імператора про історичні факти.
З радіоприймача лилася органна музика Марселя Дюпре. Тенґо перестав писати й приготував для Фукаері сніданок. Вона пила чай «Earl Grey» і їла тости з полуничним джемом, який намазувала довго й старанно — так Рембрандт виписував складки на одязі.
— Як продається твоя книжка? — запитав він.
— «Повітряна личинка», — спитала вона.
— Так.
— Не знаю, — відповіла Фукаері й ледь-ледь насупила брови. — Дуже багато.
«Кількість не має для неї особливого значення», — подумав Тенґо. її вираз «дуже багато» викликав в уяві безкрає поле конюшини, яку ніхто не здатний порахувати.
— Багато людей читає «Повітряну личинку», — сказав він.
Нічого не відповідаючи, Фукаері перевіряла, як намазала джем.
— Треба зустрітися з Комацу-саном. Якнайскоріше, — сказав Тенґо, поглядаючи через стіл на дівчину. Як завжди, її обличчя нічого не виражало. — Ти, звісно, його бачила, чи не так?
— На прес-конференції.
— Розмовляла?
Фукаері тільки легенько хитнула головою. Мовляв, майже не розмовляла.
Тенґо виразно уявив собі ту картину. Як завжди, Комацу із шаленою швидкістю торохтить те, що думає (або чого особливо не думає), а вона майже не розтуляє рота й не слухає як слід того, що він говорить. Однак Комацу цим не переймається. Якби хтось попросив навести конкретний зразок «несумісного й безперспективного поєднання людей», то можна назвати Фукаері й Комацу.
— Я досить давно з ним не зустрічався. І не можу з ним зв'язатися. Він зараз начебто дуже чимось зайнятий. Бо не має вільної хвилини через те, що «Повітряна личинка» стала бестселером. Але вже настала пора з ним зустрітись і серйозно обговорити різні питання. Тим паче тепер, коли ти зі мною. Добра нагода. Чого б нам разом не зустрітися? — сказав Тенґо.
— Утрьох.
— Так. Розмова буде жвавішою.
Фукаері трохи над цим задумалася. А може, щось собі уявила. І тоді сказала:
— Я не проти. Якщо це можна зробити.
— Ти гадаєш, що це не можна зробити? — боязко спитав він.
Фукаері на це не відповіла.
— Якщо можна, то зустрінемося з ним. Значить, ти не проти?
— Для чого зустрінемося?
— Для чого зустрінемося? — повторив він запитання. — Насамперед віддати гроші. Недавно на мій банківський рахунок перераховано круглу суму як винагороду за переписування «Повітряної личинки». Але я не хочу її брати. Я, звісно, не жалкую, що переробляв твоє оповідання. Така робота стимулювала мій рух у правильному напрямі. Вибач за відвертість, але я з нею впорався успішно. Фактично її високо оцінили, а крім того, книжка добре продається. Вважаю, що не зробив помилки, коли до неї взявся. Однак не сподівався, що вся ця справа набуде такого широкого розголосу. Позаяк я взявся до неї, то, певна річ, мушу нести за неї відповідальність. Але отримувати за це винагороду не збираюся.
Фукаері ледь-ледь здвигнула плечима.
— Повір, це правда. Навіть якщо я так зроблю, ніщо, гадаю, не зміниться. Але мені треба чітко визначити свою позицію.
— До кого?
