Біля підвіконня кімнати на шість татамі[15] Усікава поставив триніжок, на ньому — найсучасніший автоматичний фотоапарат фірми «Мінолта», приєднав до нього телеоб'єктив і в ручному режимі сфокусував його так, щоб у поле зору потрапляло обличчя людини, що заходила або виходила з будинку. Пультом дистанційного управління закривав затвор фотоапарата. Встановив електропривод. Кінець об'єктива обгорнув товстим папером, щоб не виблискував від світла. Край штори трошки підняв, а тому ззовні видніло щось схоже на паперову трубку. Та навряд чи хто-небудь на це звернув увагу. Нікому й на думку не спало, що хтось крадькома фотографуватиме вхід до непримітного багатоквартирного будинку.
За допомогою цього фотоапарата Усікава зняв для проби кількох людей, що виходили й заходили в будинок. Користуючись електроприводом, тричі фотографував кожну людину фотоапаратом, загорнутим у рушник, щоб приглушити клацання затвора. Використану плівку відніс до найближчої фотомайстерні для автоматичного проявлення. Через майстерню проходило стільки кадрів, що ніхто не цікавився їхнім змістом.
Фотографії були не поганої якості. Не мистецької, але цілком задовільної. Настільки яскраві, що можна було розрізнити обличчя людей, що заходили й виходили. Повертаючись з фотомайстерні, Усікава купив мінеральної води і консервів. У тютюновій крамничці придбав пачку сигарет «Seven Stars». Притиснувши товар до грудей, крадькома повернувся у квартиру і сів перед фотоапаратом. Стежачи за входом, пив мінеральну воду, їв консервовані персики й курив сигарети. У квартирі електрика була, а от з водогінного крана вода чомусь не текла, тільки десь далеко в трубі щось булькало. Мабуть, з якоїсь причини відкладається подача води. Усікава збирався піти до ріелтора, але вирішив ще трохи почекати, бо не хотів часто вештатися надворі. Унітаз не функціонував, а тому Усікава справляв малу нужду у відро, яке залишив прибиральник.
Хоча з настанням квапливого зимового надвечір'я у кімнаті зовсім стемніло, Усікава не вмикав світла. Він надавав перевагу скоріше темряві. І не переставав стежити за людьми, що проходили під жовтим світлом лампи над дверима.
Увечері люди трохи частіше заходили в будинок, хоча їх налічувалося небагато. Адже будинок був малим. Серед них Усікава не помітив Тенґо. Так само й жінки, схожої на Аомаме. Цього дня Тенґо мав працювати в підготовчій школі, а ввечері — повернутися додому. Після роботи він рідко коли куди-небудь заходив. Вечеряв не в місті, а дома. Любив сам готувати їжу і за читанням книжки вечеряти. Усікава про це знав. Однак цього дня Тенґо не повернувся додому. Може, з кимось зустрівся?
У цьому будинку мешкали різні люди: від молодих нежонатих службовців, студентів, подружжя з дітьми до самотніх стариків. Беззахисні, вони перетинали поле зору телеоб'єктива. Різні за віком і соціальним станом, вони мали вигляд людей, втомлених набридлим життям. З побляклими надіями, забутим честолюбством, приглушеними почуттями, на місці яких вкоренилося розчарування й байдужість. Їхні обличчя спохмурніли, а хода стала важкою, як у людини, якій дві години тому вирвали зуба.
Зрештою, можливо, Усікава помилявся. Може, дехто з них насправді насолоджувався життям. І, відчинивши двері, опинявся в особистому раю, що перехоплював подих. Можливо, дехто вдавав, що живе скромно, щоб уникнути перевірки податківців. Звісно, й таке могло бути. Однак, проходячи перед телеоб'єктивом, вони здавалися мешканцями великого міста, що живуть безпросвітним життям, тулячись у дешевих багатоквартирних будинках, приречених на знесення.
Врешті-решт Тенґо так і не з'явився, не було видно також нікого, хто мав би з ним якийсь зв'язок. Коли стрілки годинника показали пів на одинадцяту, Усікава хоч-не-хоч припинив спостереження. «Сьогодні — перший день та й підготовка неповна, — подумав Усікава. — Наразі обійдуся цим». Нахиляючись у різні боки, він повільно потягнувся і розслабив затверділі м'язи. З'їв булочку з бобовою начинкою, випив з кришки термоса принесену каву. Покрутив кран у ванній кімнаті — несподівано потекла вода. Усікава вмив милом обличчя, почистив зуби й довго справляв малу нужду. Обіпершись на стіну, закурив сигарету. Хотів ковтнути віскі, але вирішив, що поки буде тут, не питиме алкоголю зовсім.
Потім у нижній білизні заліз у спальний мішок. Якийсь час дрібно тремтів від холоду. Вночі порожня кімната несподівано охолола. Мабуть, не завадило б мати невелику електропіч.
