Рух в одній з маленьких кліток змусив її підвести очі. Її Сфера не змогла проникнути крізь мерехтливе зачарування, яке рухалося крізь тонку металеву сітку.
Stepping closer with her candle, Ilea found a familiar creature staring back at her with white eyes. Smiling at it, she waved and crouched down.
Підійшовши ближче зі свічкою, Ілея побачила знайому істоту, яка дивилася на неї білими очима. Посміхнувшись, вона махнула рукою і присіла навпочіпки.
“Well, look at you. How long have you been stuck down here?”
— Ну, подивися на тебе. Як довго ви тут застрягли?
The creature was a little larger than her hand, its form vaguely humanoid, with short arms and legs without fingers or toes. Its large white eyes looked as if they led into an endless void of whiteness, and the four wings sprouting from its back shone with the same light.
Істота була трохи більшою за її руку, її форма була невиразно людиноподібною, з короткими руками та ногами без пальців рук і ніг. Його великі білі очі виглядали так, ніби вели в безкрайню порожнечу білизни, а чотири крила, що проростали з його спини, сяяли таким же світлом.
Other than its eyes and wings, the rest of its form was made up of what Ilea could only describe as darkness. An absence of light. There was no surface she could see, no blemishes, nothing. Just darkness.
За винятком очей і крил, решта його форми складалася з того, що Ілея могла описати лише як темряву. Недолік світла. Не було жодної поверхні, яку вона могла б бачити, жодних плям, нічого. Просто темрява.
[Fae – level 71]
[Фей – рівень 71]
“I can get you out, you know,” Ilea said calmly, remembering how defensive the Fae she’d previously met had been. Back then, she’d healed it after it let down its defenses, allowing her mana to pass. Feeling a prodding in her head, she just smiled. “I can’t communicate with you that way,” she said, touching an ashen tendril to the cage and letting healing mana flow toward it, not sure if the magic around it came from the Fae or something else.
— Я можу тебе витягти, знаєш, — спокійно сказала Ілея, згадавши, як оборонялася Фея, з якою вона раніше зустрічалася. Тоді вона зцілила його після того, як він послабив свій захист, дозволивши своїй мані пройти. Відчувши поштовх у голові, вона лише посміхнулася. — Я не можу так з тобою спілкуватися, — сказала вона, торкаючись попелястого вусика до клітки і пускаючи до нього цілющу ману, не впевнена, чи магія навколо нього походить від Фей чи чогось іншого.
Ilea recalled that not much was known about the Fae. It could be that they were just peaceful animals with some rudimentary intelligence. Still, from the way it looked at her, with its elongated and curved white eyes, Ilea felt like there was more to them.
Ілея згадувала, що про Фей було відомо небагато. Можливо, це були просто миролюбні тварини з якимось рудиментарним інтелектом. І все-таки, судячи з того, як він дивився на неї, з її видовженими і вигнутими білими очима, Ілея відчувала, що в них є щось більше.
The head of this one was somewhat dragon-like, with two black horns protruding from its skull. She couldn’t discern if any part of it was actually solid matter or if it was all just some kind of floating shadow.
Голова цього була дещо схожа на дракона, з черепа стирчали два чорні роги. Вона не могла розрізнити, чи є якась її частина насправді твердою матерією, чи все це просто якась плаваюча тінь.
Ilea sat down and checked out the lock on the cage. It wasn’t big, though certainly enchanted, but she doubted it was there to keep someone from opening it from the outside.
Ілея сіла і перевірила замок на клітці. Він не був великим, хоча, звичайно, зачарованим, але вона сумнівалася, що він існує для того, щоб хтось не відкрив його ззовні.
Taking it into her armored hand, she squeezed. A crack filled the silent room, then the magic around the cage vanished. She opened her fist to find a broken lock lying within.
Взявши його в броньовану руку, вона стиснула. Щілина заповнила мовчазну кімнату, потім магія навколо клітки зникла. Вона розтиснула кулак і побачила, що всередині лежить зламаний замок.
The Fae twirled around, its magical wings keeping it in the air without much movement. Ilea spread her own ashen wings before sitting on the ground and smiling at the creature.
Фея кружляла, її чарівні крила тримали її в повітрі без особливого руху. Ілея розправила власні попелясті крила, перш ніж сісти на землю і посміхнутися істоті.
“I got wings too, see?”
— У мене теж є крила, бачиш?
SIXTY-TWO
ШІСТДЕСЯТ ДВА
Blood and Bones
Кров і кістки
Big white eyes looked at her as Ilea slowly flapped her wings. She extended a tendril of ash toward the Fae before it stopped, blocked by a barrier in the air. Sending healing mana through the ash, Ilea rested her head on one of her knees. Turning its head to the side, the little creature deactivated the barrier, allowing Ilea’s ash to pass and the healing to begin.
