“So, everybody knows what to do then?” Jasper called out. “We’ll start with the scouting team, then groups one and two. Three and four will follow closely after. Fifteen seconds between each group after the scouts report back. Make sure to dismantle as many traps as possible. Tanks ahead of each group.”
— Отже, всі знають, що ж тоді робити? — вигукнув Яспер. "Ми почнемо зі скаутської команди, потім з першої та другої груп. Три і чотири будуть слідувати за ними. П'ятнадцять секунд між кожною групою після того, як розвідники доповіли про це. Обов'язково демонтуйте якомога більше пасток. Танки попереду кожної групи".
Ilea apparently was considered the tank of her group, especially after her resistance training just hours before.
Ілея, очевидно, вважалася танком своєї групи, особливо після її силового тренування всього за кілька годин до цього.
The scouts entered after Jasper had opened the towering doors by activating runes set into the walls next to the giant entrance. Slow minutes passed until they returned, reporting no enemies or traps inside.
Розвідники увійшли після того, як Джаспер відкрив високі двері, активувавши руни, встановлені в стінах поруч з гігантським входом. Минали повільні хвилини, поки вони повернулися, не повідомляючи про ворогів чи пастки всередині.
And so they entered. Ilea was in group two. There was a small hallway spanning only about ten meters in length and five in width right after the entrance. Beyond that was a big hall. One of the biggest she had seen in the dungeon. Even bigger than the hall they had entered from and where the whole expedition had made their camp.
І ось вони увійшли. Ілея потрапила до другої групи. Відразу після входу був невеликий коридор довжиною всього близько десяти метрів і шириною п'ять. За ним була велика зала. Один з найбільших, які вона бачила в підземеллі. Навіть більший, ніж зал, з якого вони увійшли і де вся експедиція розбила свій табір.
Inside the hall, there were pillars lining the walls down each side. At the back of the room, perfectly centered against the far wall, stood an empty throne. It was a very simple thing, quite free of any complicated carvings, runes, or designs. Just stark white stone. Otherwise, the place was completely empty. It was almost creepy to see so much space bereft of decoration or guardians.
Усередині залу стояли колони, що вистилали стіни з обох боків. У задній частині кімнати, ідеально по центру дальньої стіни, стояв порожній трон. Це була дуже проста річ, абсолютно вільна від будь-яких складних різьблень, рун або малюнків. Просто суворий білий камінь. В іншому місці було зовсім порожньо. Було майже моторошно бачити стільки простору, позбавленого прикрас чи охоронців.
Group one had spread out to the right, and the more range-oriented groups three and four would soon enter behind them and cover the ones who had come in before.
Перша група розійшлася праворуч, і третя і четверта групи, орієнтовані на дальність, незабаром увійшли позаду них і прикривали тих, хто зайшов раніше.
There’s nothing here…
Тут немає нічого...
The same lamps as always were lighting the room in an eerie green. There was no moss here, and the sounds of gears and pipes only came from the hall behind them, much more subdued now as they walked around the throne room.
Ті ж лампи, що і завжди, освітлювали кімнату моторошною зеленню. Тут не було моху, а звуки шестерень і труб долинали лише з зали позаду них, набагато приглушеніші тепер, коли вони ходили тронною залою.
As the group advanced closer to the throne, a lot of the adventurers tensed up and immediately signaled for retreat. Ilea, too, felt an ominous presence that made her hair stand up. Behind them, the door slid shut with an echoing boom.
У міру того, як група наближалася до трону, багато шукачів пригод напружувалися і негайно давали сигнал про відступ. Ілея теж відчула зловісну присутність, від якої у неї волосся стало дибки. За ними двері з лунким гуркотом зачинилися.
Another trap… Ilea thought as everybody prepared to fight. One the scouts hadn’t triggered. Interesting.
Чергова пастка... — подумала Ілея, коли всі готувалися до бою. Такий, який розвідники не спрацювали. Цікавий.
The ground in front of the throne opened up, and two machines rose into view at a snail’s pace, lifted up by an elevator platform below. Their armor was made up of the same green metal as the Centurions and the guardians, but they were something new, something Ilea had never encountered before. They had the same insectoid heads and the same spider-like legs, but they were a magnitude larger than even the Centurions, almost double their size. Their form was similar to that of the spear-wielders, six legs and two arms, though everything was broader.
