Тоді вона повернулася до ноутбука й останньої частини Страйкового документа, де йшлося про дії агенції. Біля кожного пункту стояли ініціали працівника, який виконуватиме завдання.
Робін здалося, що Страйк їй приховано дорікає. Він додав свої ініціали до пунктів, які раніше належали одній тільки Робін — пошуку Сатчвелла, розмови з дітьми Вілми Бейліс. Вона відклала ноутбук, взяла телефон і пішла на кухню снідати.
Щойно вона увійшла, всі різко замовкли. Лінда, Стівен і Дженні здавалися присоромленими, ніби їх підслухали. Робін поклала хліб у тостер і спробувала придушити хвилю обурення. Вона спиною відчувала, що рідні перезираються і жестикулюють, поки вона не бачить.
— Робін, ми щойно зустріли Метью,— раптом сказав Стівен.— Коли гуляли кварталом з Аннабель.
— О,— відповіла Робін і розвернулася до рідних, постаравшись начепити на обличчя вираз слабкої зацікавленості.
Це вперше хтось бачив у місті Метью. Робін не пішла на різдвяну службу, бо боялася зустріти там Метью і Сару, але мама повідомила, що Канліффів у церкві не було. А тепер Лінда, Стівен і Дженні дивилися на неї — тривожилися, жаліли, чатували на її реакцію, чекали на питання.
Телефон Робін знову бібікнув.
— Вибачте,— сказала вона та глянула на екран, радіючи нагоді відвести очі від облич рідних.
Моррис надіслав повідомлення:
Під поглядами рідних Робін відповіла:
Робін не подобався Моррис, але тут і тепер він здавався бажаним союзником, рятівним тросом зі світу, де вона сама будувала власне життя, боролася за нього — без Метью, без Месема. Вона тільки хотіла відкласти телефон, як бібікнуло нове повідомлення, і так само під поглядами рідних Робін його прочитала:
І відповіла:
А тоді звела очі на маму, Стівена і Дженні та змусила себе усміхнутися,
— Ти мені сам про це розповіси? — спитала вона в Стівена.— Чи треба просити?
— Ні-ні,— поспішно озвався він,— нічого й не було... просто гуляли з Аннабель до майдану й назад, а тут бачимо — вони йдуть. Він і та...