Уже жалкуючи, що відповіла йому, Робін відклала мобільний екраном униз і продовжила читати Страйків документ.
Робін почула, як відчинилися і зачинилися двері ванної. В туалет хотілося страшенно, тож вона схопилася на ноги й кинулася в коридор.
Там вона зустріла Стівена з пакетом туалетного приладдя. Він мав набряклі очі й позіхав.
— Вибач, що не давали спати, Роб,— сказав він.— Дженні думає, що то через капусту.
— Так, мама сказала,— відповіла Робін, обходячи його.— Нічого страшного. Сподіваюся, їй уже краще.
— Ми оце підемо з нею гуляти, я тобі пошукаю вушні затички.
Помившись, Робін повернулася до себе. Поки вдягалася, телефон бібікав двічі.
Коли розчісувалася перед дзеркалом, погляд упав на нові парфуми, які мама подарувала їй на Різдво. Робін казала мамі, що шукає новий аромат, бо старий надто сильно нагадує про Метью. Розгортаючи подарунок, Робін була зворушена тим, що Лінда не забула про розмову.
Пляшечка була кругла — не у формі кулі, а як ніби плаский круг: «Шанель Шанс О Фреш». Рідина всередині була блідо-зелена, і через невдалу асоціацію Робін спала на думку вчорашня капуста. Однак вона поприскала за вухами й на зап’ястки, і в повітрі розлився різкий запах лимону і якихось квітів. Чому мама взагалі таке обрала? Яким чином ці парфуми асоціювалися в неї з Робін? Як на саму Робін, запах був ніби дезодорант — ніякий, просто собі чистота, ані крихти романтики. Вона згадала, як невдало купила «Фрака»: бажання бути звабливою і вишуканою вилилося в головний біль. Міркуючи про відмінність між самосприйняттям людей і тим, як їх сприймають інші, Робін сіла на ліжко поруч з ноутбуком і перевернула телефон екраном угору.
Моррис надіслав ще два повідомлення.
Коли Робін не відповіла на це, Моррис додав:
Сказати на себе «бовдур» — це було наймиліше, що Моррис колись робив. Робін стало його шкода, і вона відповіла: