Але Робін — навіки гіперчутлива до небажаних доторків, хтивих косих поглядів, вторгнень в особистий простір, порушення встановлених кордонів — у товаристві Страйка жодного разу не відчула отого сорому за перебування у власному тілі, який викликають чужі спроби штовхнути стосунки в іншу царину. Приватне життя Страйка було глибоко утаємниченим, і хоч це іноді сердило Робін (передзвонив він тоді Шарлотті Кемпбелл чи ні?), любов до приватності спонукала його поважати й чужі кордони. Не було такого, щоб він ліз із недоречними доторками під виглядом допомоги; Страйк не клав їй долонь на поперек, не хапав за руки, не дивився так, що шкіра йшла сиротами, не змушував затулятися, згадуючи про всі ті сутички з буйними чоловіками, які лишили на Робін шрами видимі й невидимі.
Насправді (чого б не визнати цього перед собою, коли вона така втомлена й безборонна?) за всі чотири роки Робін тільки двічі непомильно відчувала, що Страйк бачить у ній привабливу жінку, а не друга, ученицю чи молодшу сестру.
Перший випадок був тоді, коли в ході першого спільного розслідування вона пройшлася перед ним у зеленій сукні від Каваллі, а він відвів очі, ніби глянув на сліпуче світло. Робін потім стидалася власного вчинку: вона не бажала, щоб Страйк це сприйняв як провокацію чи спробу звабити, вона просто хотіла добути інформацію з продавчинь. А потім Страйк подарував їй ту сукню, думаючи, що більше не побачить Робін, і їй здалося, що почасти він хотів тим дарунком сказати: ні, він не відмовляється від того погляду, Робін справді мала в сукні чудовий вигляд. Від цієї підозри їй було ніяково, але водночас радісно, ще й лестило.
Другий випадок — згадувати його було боляче — стався, коли на власному весільному бенкеті вона стояла на вершечку сходів, а Страйк — на кілька східців нижче, і вона покликала його, а він озирнувся і глянув на молоду. Він був поранений і виснажений, і знову Робін помітила на його обличчі спалах чогось відмінного від дружнього почуття, а тоді вони обійнялися, і вона відчула...
От про це краще не думати. Не треба думати про ті обійми, про те, як у них було затишно, про безумство, яке їй тоді спало на думку: що зараз він скажи: «ходи зі мною»,— і вона погодиться.
Робін зібрала зі столу гороскопи, запхала в сумку й пішла надвір, лишивши пів чашки недопитої кави.
Сподіваючись, що прогулянка розжене спогади, вона перейшла через кам’яний місток над повільною річкою Лем з плямами ряски та проминула колонаду Королівських мінеральних ванн, де завтра мала відкритися виставка картин Сатчвелла. Робін простувала швидко, сховавши руки в кишенях, і намагалася зосередитися на краєвидах Променаду: колись бездоганно білі ампірні будівлі нині були спотворені вітринами.
Курорт Лемінгтон-Спа анітрохи не підняв їй настрій. Містечко надто сильно нагадувало інше курортне місто — Бат, в університеті якого вчився Метью. Видовжені симетричні вигини ампірних будівель, прості класичні фасади завжди асоціюватимуться в Робін з колись такими милими спогадами, зіпсованими пізнішими відкриттями; їй ввижатиметься, що вони з Метью гуляють рука в руці, але при тому Робін знатиме, що вже тоді він спав із Сарою.
— Та пішло воно,— пробурмотіла Робін, зморгуючи сльози. Вона різко розвернулася і пішла назад, до припаркованого під церквою «лендровера».
Лишивши машину біля готелю, вона зазирнула до місцевого універмагу, де купила поїсти, тоді відмітилася в автоматі самообслуговування в фоє і піднялася в свій номер на одну особу. Кімната була маленька й аскетична, але ідеально чиста і зручна, а вікно дивилося на розкішно-потворну ратушу з біло-червоної цегли, обліплену силою-силенною завитків, сандриків і левів.
Двійко сандвічів, шоколадний еклер, банка дієтичної кока-коли і яблуко покращили Робін настрій. Сонце повільно опускалося за будівлі на Променаді, а вона скинула взуття і дістала з сумки ксерокопії Талботових нотаток і колоду таро Тота, яке вигадав Алістер Кроулі й у якому Білл Талбот шукав відповіді на загадку зникнення Марго. Витрусивши колоду з пачки в долоню, Робін почала перебирати карти, роздивляючись картинки. Як вона й підозрювала, Талбот перемалював чимало образів до свого записника — вочевидь, з тих карт, які траплялися йому під час частих спроб розкрити справу за допомогою таро.
Робін розгорнула ксерокопію «рогатої сторінки» (як вона подумки її охрестила): на ній Талбот міркував про три рогаті знаки зодіаку — Козерога, Овна й Тільця. Сторінка походила з останньої чверті записника, де цитат з Алістера Кроулі, астрологічних символів і дивних картинок було значно більше, ніж твердих фактів.
«Рогата сторінка» засвідчувала поновлення інтересу Талбота до Сатчвелла, якого детектив спершу викреслив на основі того, що Сатчвелл — Овен, а не Козеріг. Талбот склав повний натальний гороскоп Сатчвелла й дав собі клопіт відзначити деякі аспекти фразою «так само в АК». «Так само в АК». «І НЕ ЗАБУДЬ ПРО ЗВ’ЯЗОК З РАС».
На додачу до всього, таємничий Шмідт і далі виправляв знаки, хоча Сатчвеллові було дозволено залишитися Овном.
