— Але це вже серйозна брехня,— сказала Робін.— У випадку з вигаданим зубним мені зрозуміло, чому Айрін збрехала й чому боялася потім це визнавати. А от брехати про анонімні записки в контексті зниклої людини...
— А, ти ж не забувай, що Айрін розповідала про анонімки ще до того, як Марго зникла. Тобто ситуація майже така сама. Дві працівниці реєстратури зловмисно пустили чутку, а тоді не змогли від неї відмовитися, коли Марго зникла.
Страйк погортав записник.
— Та годі про Айрін. Поговорімо про її подругу, медсестру. Спершу Дженіс казала, що всю другу половину дня їздила по викликах. Останній візит — до літньої пані з численними медичними проблемами — забрав у неї більше часу, ніж вона очікувала. Дженіс вийшла від останньої пацієнтки близько шостої і поквапилася до таксофону, щоб подзвонити Айрін і спитати, чи вони ще йдуть у кіно. Айрін сказала, що погано почувається, але Дженіс уже прилаштувала сина й дуже хотіла подивитися фільм — то був «Гравець» із Джеймсом Кааном. Тож вона пішла сама. Потім повернулася, забрала сина в сусідки й пішла додому. Талбот нічого з цього не перевірив, але завзятий молодший детектив зробив це з власної ініціативи. Все підтвердилося. Всі пацієнти підтвердили, що Дженіс була в них саме тоді, коли мала бути. Сусідка, яка дивилася за дитиною, підтвердила, що Дженіс повернулася по сина саме тоді, коли обіцяла. Сама Дженіс добула з сумки надірваний квиток на фільм. Оскільки тоді після зникнення Марго минув усього тиждень, те, що Дженіс його не викинула, не здавалося дивним. З іншого боку, надірваний квиток доводить, що вона справді була в кіно, не більше, ніж чек доводить, що Айрін була в крамниці.
Страйк викинув недопалок у вікно.
— А де мешкала остання пацієнтка, в якої Дженіс була того дня? — спитала Робін. Страйк зрозумів, що вона думає про відстань і час.
— Ґопселл-стріт, десять хвилин машиною від клініки. Загалом жінка на машині цілком могла перехопити Марго дорогою до «Трьох королів», якщо припустити, що Марго йшла дуже повільно, десь затрималася чи пішла з клініки пізніше, ніж каже Глорія. Але тут Дженіс мало пощастити, бо, як ми знаємо, частина вірогідного маршруту Марго пролягала через пішохідну зону.
— Мені також не зрозуміло, нащо домовлятися про похід до кіно з подругою, якщо плануєш когось викрасти,— сказала Робін.
— Я так само не розумію,— сказав Страйк.— Але я ще не закінчив. Коли Лосон отримав справу, то виявив, що Дженіс Талботові теж збрехала.
— Жартуєш?
— Анітрохи. Виявилося, що в Дженіс не було машини. За півтора місяця до зникнення Марго її старезний «моррис-майнор» віддав Богові душу, і Дженіс продала його на брухт. З того моменту на всі виклики вона їздила громадським транспортом або ходила пішки. Нікому в клініці вона не казала, що лишилася без машини, щоб ніхто не вирішив, що вона тепер не зможе працювати. Чоловік щойно пішов, лишивши Дженіс саму з дитиною. Вона збирала на нову машину, але це не миттєвий процес, тож Дженіс казала всім, що машина в гаражі, а до клініки їй зручніше їздити автобусом.
— Але якщо це правда...
— Це правда. Лосон усе перевірив, поговорив з працівниками бази металобрухту.
— ...то вона взагалі ніяк не могла б улаштувати викрадення.
— Схильний погодитися,— сказав Страйк.— Вона могла взяти таксі, але тоді таксист мав би бути її спільником. Ні, цікавий елемент в історії Дженіс інший. Талбот не мав сумнівів у її невинуватості, проте допитав аж сім разів — стільки, скільки не допитував більше нікого зі свідків чи підозрюваних.
— Що? Сім разів?
— Так. Попервах він мав для цього привід. Дженіс мешкала по сусідству зі Стівом Датвейтом, отим пацієнтом Марго, що страждав від гострого стресу. Другий і третій допити стосувалися Датвейта, з яким Дженіс хіба що віталася. Датвейт був у Талбота улюбленим кандидатом на роль Ессекського Різника, тож можна зрозуміти його логіку: якщо думаєш, що чоловік убиває жінок у себе вдома, сусідів слід розпитати. Але Дженіс не змогла розповісти Талботові нічого нового — і все одно він не давав їй спокою. Після третього разу він уже не цікавився Датвейтом, і почалися справді дивні речі. Серед іншого, Талбот питав, чи вона колись була під гіпнозом, чи не хоче спробувати гіпноз, розпитував, що їй сниться, і просив вести щоденник снів, щоб він міг його почитати. Нарешті попросив скласти перелік своїх останніх сексуальних партнерів.
— Що?!
— В коробці є копія листа члена комісії,— сухо відповів Страйк,— де перед Дженіс вибачаються за поведінку Талбота. Взагалі зрозуміло, чому його хотіли спровадити зі служби якнайшвидше.
— А його син з тобою про це розмовляв?
Страйк згадав щире та м’яке обличчя Грегорі, його запевнення, що Білл був добрим батьком, його сконфуженість, коли мова зайшла про пентаграми.
— Думаю, він про це не знав. Вочевидь, Дженіс не стала влаштовувати скандал.
— Ну,— повагом сказала Робін,— вона працювала медсестрою. Може, бачила, що він хворий ?
Трохи поміркувавши, вона додала:
— Це мало бути лячно, правда? Коли до тебе що п’ять хвилин приходить інспектор поліції і просить вести щоденник снів?
