Кожен лист від адвоката Метью приносив Робін нову порцію стресу, гніву й болю. Вона й без власної адвокатки розуміла, що Метью хоче змусити її витрачати гроші (яких Робін не мала) на юридичну суєту, тягне час і висмоктує її ресурси, аж поки вона не лишиться взагалі ні з чим.
— Ніколи не бачила, щоб бездітна пара так важко розлучалася,— сказала їй адвокатка. Легше від тих слів не стало.
Метью займав у голові Робін майже так само багато місця, як і в часи, коли вони були одружені. Здавалося, вона може прочитати його думки попри мовчання і відстань, яка тепер пролягла між їхніми дуже відмінними життями. Метью ніколи не вмів програвати. Тепер він просто мусить вийти переможцем з цього ганебно недовгого шлюбу: забрати собі всі гроші, а з Робін зробити єдину винуватицю розлучення.
Це була дуже поважна причина для її кепського гумору, але існувала ще одна — і Робін дратувалася, що взагалі думає про таке.
Сталося воно вчора, в офісі. Сол Моррис, новий підрядник агенції, мав отримати гроші за місяць, тож Робін прослідкувала за Кудриком до помешкання у Віндзорі, де той проживав з дружиною, і поїхала на Денмарк-стріт, щоб розплатитися з Солом.
Моррис працював на агенцію уже шість тижнів. Він був колишній поліціянт і, без сумніву, вродливий чоловік з чорною чуприною і яскравими синіми очима. Робін, утім, він дратував. Моррис мав звичку говорити з нею ніжним голосом, а розмови на найбуденніші теми пересипав дотепами й особистими ремарками. Жодна двозначність не лишалася без уваги, якщо Моррис був у кімнаті. Робін гірко шкодувала, що згадала при ньому про своє розлучення, бо Моррис сам розлучався і вирішив, що це дає нове родюче підґрунтя для гаданої близькості.
Робін сподівалася, що доїде до офісу раніше, ніж піде Пат Чонсі, нова секретарка агенції, але піднялася до вже замкнених дверей офісу аж о шостій десять. Моррис чекав під ними.
— Вибач,— сказала Робін,— на дорогах жах.
Вона заплатила Моррисові готівкою з нового сейфа й коротко пояснила, що має їхати, але він приклеївся, мов жуйка до волосся, і почав розповідати про нічні есемески від колишньої дружини. Робін намагалася балансувати між увічливістю й холодністю, аж тут на столі, за яким вона колись працювала, задзвонив телефон. Зазвичай вона б не стала відповідати — нехай іде на автовідповідач,— але зараз дуже хотілося обірвати Моррисову балаканину.
— Маю прийняти дзвінок, вибач. Гарного вечора тобі,— сказала вона Моррису й узяла слухавку.
— Детективна агенція Страйка. Це Робін.
— Привіт, Робін,— промовив хрипкуватий жіночий голос.— Шеф на місці?
Робін бачилася з Шарлоттою Кемпбелл усього один раз, та й то три роки тому, тож навіть дивно, що вона одразу впізнала її. Потім ті кілька фраз, які Шарлотта зронила, Робін обмірковувала до абсурду багато разів. Вона розчула тінь насмішки — ніби Шарлотта вважала її потішною. Те, що вона звернулася до Робін просто на ім’я, а Страйка назвала «шефом», теж обурювало.
— Боюся, що ні,— відповіла Робін і потягнулася по ручку; серце калатало.— Залишите повідомлення?
— Нехай передзвонить Шарлотті Кемпбелл. Я маю дещо таке, що йому треба. Мій номер він знає.
— Гаразд,— відповіла Робін.
— Дуже дякую,— таким самим веселим голосом відповіла Шарлотта.— Па-па!
Робін записала: «Дзвонила Шарлотта Кемпбелл, має щось для тебе»,— і поклала записку Страйкові на стіл.
Шарлотта була його колишньою нареченою. Заручини вони розірвали три роки тому, того самого дня, коли Робін прийшла до агенції як тимчасова секретарка. Страйк не прагнув обговорювати цю тему, але Робін знала, що вони були разом шістнадцять років («то разом, то порізно», уточнював Страйк, бо ці стосунки неодноразово розпадалися, перш ніж розвалилися остаточно), що з нинішнім чоловіком Шарлотта заручилася за два тижні по тому, як Страйк від неї пішов, і що недавно вона народила двійню.
Знала вона й інші речі. Покинувши чоловіка, Робін п’ять тижнів прожила в гостьовій кімнаті в помешканні Ніка й Ільзи Гербертів, добрих друзів Страйка. Робін та Ільза й собі потоваришували тоді, а тепер часто зустрічалися в пабі чи за кавою. Ільза не робила великої таємниці зі своєї впевненості в тому, що колись — і що швидше, то краще —Страйк і Робін мусять визнати, що «створені одне для одного». Робін не раз просила Ільзу втриматися від натяків на цю тему, запевняючи, що їх зі Страйком цілком влаштовують дружні та професійні стосунки, але Ільза тільки посміхалася і не вірила.
