Безлюдні острови 10-11 полностью

Ми розшифрували зміст записки загиблого лейтенанта Л. Це вдалося зробити лише завдяки консультації міністра національної оборони Польщі, видатного військового історика д-ра. Мар'яна Кукеля. Припущення Томпсона виявилося такими ж хибними, як і у випадку з біографічним нарисом, який не є криптограмою. Записи: "Org." і "Sikorski" позначають дві польські енциклопедії ХІХ-го століття, "Універсальну енциклопедію Самуеля Оргельбранда" та "Велику універсальну ілюстровану енциклопедію (...) Сатурніна Сікорського"; поляки зазвичай називають "Оргельбранд" і "Сікорський". Цифри 2-356 означають: том 2, сторінка 356; цифри 1-8-560 відповідно означають: серія І, том 8, сторінка 560. Ми встановили, що лейтенант Л. користувався обома енциклопедіями в польській приватній бібліотеці в Нью-Йорку. На згаданих вище сторінках обох енциклопедій ми знайшли фрагменти статті БЕРТЬЄ, закреслені олівцем лейтенанта Л. Йдеться про французького маршала, який у 1814 році, коли наполеонівська імперія розпадалася, зв'язався з режимом Бурбонів, але через рік, не прийнятий жодною зі сторін боротьби за владу над Францією, покінчив життя самогубством, стрибнувши з балкона. У томі 8 на сторінці 560 енциклопедії Сікорського (Варшава 1892) підпоручик Л. підкреслив речення та фрагменти речень: "Остаточно зробившись підозрюваним як для короля, так і імператора (...) він опинився в скрутному становищі", "шість люди в масках вбили його на знак помсти", "деякий час говорили, що він убив себе сам". У томі 2, сторінка 356, енциклопедії Оргельбранда (Варшава, 1898) лейтенант Л. помістив два речення: "Він кинувся з балкону замку на бруківку і вбив себе. За іншими твердженнями, він став жертвою вбивства з побудок помсти", і він підкреслив два слова: "таємних товариств". Власник бібліотеки зазначив, що обидві енциклопедії були художньо переплетені навесні 1942 року генералом Вєнявою-Длугошовським, який утримував свою сім’ю палітурництвом в останні місяці свого життя. Я додаю фотокопії обох згаданих вище сторінок.

Дж. Крейг, керівник секції дешифрування".

ОСТРІВ 11

ЗИМОВИЙ ПАЛАЦ В ПЕТЕРБУРЗІ (РОСІЯ)

КАТЕРИНА ІІ ВЕЛИКА

NOTRE DAME DE PETERSBURG

"Російський царизм за часів Катерини ІІ почав грати роль

"міжнародного жандарма" (...) І взагалі її політика була – як

показав В.І. Ленін ("Твори", том 5) - характерною для

російських монархів, які фліртували з лібералізмом, але

виявлялися катами".

("Велика Радянська Енциклопедія", том XV)

Важко уявити, яка насправді висота Зимового Палацу. Він величезний, як айсберг, з вершини якого з-під самих хмар видно все до найдальших кінців. Біля підніжжя — дрібні бур’яни людських пристрастей, але вона, що сидить на вершині, не дивиться вниз — вона дивиться понад головами.

Зимовий Палац. Фрагмент фасаду.

Вона пишається собою і має на це право. Змогла підняти котурн своєї імператорської влади у форму монументальної скульптури, монструальної ​​ікони, залитої візантійським світлом, і, за прикладом найбільших правителів Візантії, стала ніби "мега-скульптурою людини" – "tamquam figurrentum hominis".

У дитинстві вона уявляла собі, що імператор — це бронзова фігура, зовнішність якої (як для двору, так і для народу) повністю очищена від знаків, жестів, тілесних і природних рефлексів. Обличчя залишається кам'яним за будь-яких обставин, у пориві гніву чи в спалаху доброти, повіки не знають жодної міміки, благородно застиглі руки не знають жестикуляції, голос не знає крику, ноги не знають прискореного кроку, а кроні - прискореного пульсу. Ніхто ніколи не бачить, як він чеше сверблячу щоку або змахує пил, що дратує очі. І всі його бояться.

Тепер бачить, що так, власне, і є. Хоча плебейські звичаї деяких західних правителів, як-от публічне очищення носа й плювання, їй здаються огидними (їй не стільки огидна їхня форма, скільки їхнім мотивом, закликаючим до братерства), вона ж не соромиться ні сміху, ні сліз, іноді буває сердитою чи добродушною; до своїх коханців, чию сексуальну життєздатність спочатку перевіряють особливі придворні дами ("пробирщиці"), дозволяє їм нібито домінувати над собою, а слугам і міністрам відчувати себе як вдома. І всі в цьому домі, від Варшави до Камчатки, панічно бояться. І так воно і має бути.