— Це ж чилійська територія… — донеслося з протилежного боку стола.
— Розтуди його! — прогарчав міністр, накинувшись на Каррола Чандлера. — Звідки в Міністерстві оборони беруться такі дебіли? Ви пропонуєте здійснити дозаправку на території Чилі для того, щоб потім відбомбитися по Чилі? О Господи… Хто-небудь хоче зайняти моє місце перед тим, як пояснювати
— Там же пустеля… — виправдовувався Чандлер. — Якщо вдасться непоміченими прослизнути через системи ППО, ніхто не дізнається про авіаналіт. Ми вибирали місце для будівництва експериментального комплексу з таким розрахунком, щоб…
— Це «B-2», штабний довбню! Пустелю труситиме так, що будинки хитатимуться аж у Буенос-Айресі, а після нальоту чилійцям доведеться перемальовувати карти Атаками.
Офіцери затихли. Міністр хмурив брови, переводячи сердитий погляд з одного на іншого.
— «B-2» може сісти на авіаносець? — спитав Френк Клотц.
— Я не знаю, — відгукнувся Вільям Фрейзер. — Принаймні він не проектувався для цього… Я маю на увазі «B-2».
— І авіаносець теж! — пробасив адмірал Уолш.
Фрейзер попорпався у паперах і доповів:
— Розмах крил 172 фути[97]. Вага з мінімальним запасом пального і без боєкомплекту — приблизно вісімдесят тонн. Повністю «заряджений» — сто п’ятдесят.
— Забудьте! Це забагато, — замахав руками хтось із адміралів флоту.
— Але можна спробувати.
— Ви не зможете посадити такий бомбер! Він заважкий і надто повільний.
— Певна річ, — докинув хтось.
— Операція проходитиме вночі. «Привид» сідатиме в темряві. Раптом щось піде не так, ви вгробите не тільки літак, але й авіаносець.
Міністр оборони зробився червоним, мов варений рак:
— Я не зрозумів, чорти вас забирай, ви зараз обговорюєте можливість потопити авіаносець у мирний час?! Колеги, я цілком серйозно: хто хоче мою роботу?
Проте генерал-лейтенант Френк Клотц не слухав міністра. Він загорівся однією, на перший погляд, божевільною ідеєю:
— Адмірале Уолш, який найбільший літак зможе прийняти авіаносець?
Патрік Уолш замислився:
— «C-130 Hercules»[98] — це найважче, що будь-коли сідало на авіаносець. Та й то було лише експериментом.
— Значить, вам доведеться повторити цей експеримент удруге, — випалив Клотц.
Хтось зацікавлено гмикнув. Офіцерня переварювала почуте.
— Одна з модифікацій «стотридцятого» є повітряним танкером. «KC-130», якщо мені не зраджує пам’ять.
— Поясніть детальніше, Френку, — зацікавився Ґарнетт.
Клотц вирвав зі свого записника листок, списаний розрахунками і підсунув ближче до центру стола.
— Враховуючи крейсерську швидкість «Привида», до Атаками від Уайтмена дев’ять-десять годин льоту. На сьомій годині польоту «B-2» огинатиме тихоокеанське узбережжя Перу. Перед вильотом загальна маса пального у бомбардувальнику становить 73 тонни. За шість годин він витратить приблизно 35 тонн. Оскільки «C-130» є турбопропелерним літаком і летить повільніше за «Привид», то мусить вирушити завчасно. Він чекатиме «B-2» якраз біля Перу. «Геркулес» зливає 20 тонн пального «Привиду», розвертається і порожній летить до авіаносця, що триматиметься на відстані 1500–2000 кілометрів від узбережжя. Приземляється на нього. Після дозаправки запас пального в баках «B-2» становитиме 58–59 тонн. Цього достатньо, щоб пролетіти ще 8800 км. На всяк випадок після завершення операції в повітряному просторі США на «B-2» чекатиме інший заправник, який доллє пального, щоби «Привид» зміг дотягнути до авіабази в Міссурі.
— Ви гарантуєте, що, зцідивши все пальне перед посадкою, «C-130 Hercules» зможе приземлитись на «Рональда Рейгана»[99]?
— Думаю, так.
— Думаєте?
— Так, сер. Заправник сяде на авіаносець.
Леон Ґарнетт обмізковував пропозицію, потираючи долонею підборіддя.
— Добре, Френку, вам зелене світло. Сьогодні до обіду я повинен побачити детальний план операції. А ви, адмірале, готуйте авіаносець. Даю вам два дні.
— Слухаюсь!
— Це не все. Мені потрібні будуть «Раптори»[100], — поставив вимогу Клотц.
— Для чого?
— Для прикриття і зачистки. Мало знищити лабораторії. Потрібно ліквідувати всіх, хто був задіяний у проекті. Я веду до того, що хтось із персоналу може встигнути втекти в пустелю на автомобілі абощо. Стотонний «B-2» — не надто зручний засіб, щоб ганятися за втікачами по Атакамі.
— Чудова думка.
— Бачте, — докинув Уолш, — авіаносець хоч-не-хоч доведеться підтягувати. — Скільки «Рапторів»?
— Гадаю, чотирьох «F-22» буде достатньо.
— Окей. Можете застосовувати винищувачі, — міністр оборони позіхнув і звернувся до присутніх: — Панове, маєте якісь зауваження?
— А як же боти, сер? — похмуро мовив Кевін Чілтон. — Ті, що втекли. Вони небезпечні.
Знову запала мовчанка. Всі погляди спрямувались на голову оборонного відомства. Міністр недовго розмірковував перед тим, як відповісти.