Мізки на 3D-діаграмі стали попелясто-сірими. Тимур перевів погляд на праву частину вікна програми. Бот очуняв і потягнувся до кулеметів. Програміст знову подумав: програма ні до чого. А тоді, глянувши наліво, на діаграму, що відображала активність мозку, похолов. Мізки бота лишались пасивними — сірими. Зате центральна частина мозкових плат набула яскраво-червоного забарвлення. Бот не думав. Бот підкорявся імпульсам з процесора.
Тимур впирався у глухий кут. Він вірив, що боти неспроможні реалізовувати складну поведінку; запрограмована істота фізично не здатна на таке. У той же час факти твердили протилежне: хлопчиками керувала програма.
Ральф зиркнув на наручний годинник:
— Закругляємось, Тимуре. Ми вже спізнились на вечерю. За кілька хвилин Кейтаро накаже заблокувати двері та опустити жалюзі в корпусі «DW».
— Можна ще питання? Перед приїздом американців ботів випускали у коридор?
— Звісно, ми їх вишколили. Проганяли двічі. Тільки замість M134 на стіні висіли дві пейнтбольні гармати.
— Тоді були якісь відхилення?
— Жодних.
Понеділок, 17 серпня, 08:55 (UTC –4)
«DW», житловий корпус
Ніч з неділі на понеділок минула без пригод. Загорожа стояла під напругою; ботів чекали. Втім, ті наче крізь землю провалилися.
Після сніданку Кейтаро Рока зібрав групу на планову нараду.
— Як успіхи, Тимуре? — без розшаркувань почав Джеп.
Програміст склав руки на столі.
— На мою думку, збій у роботі мозкових процесорів не міг стати причиною втечі та подій, що їй передували. Те, що здійснили боти, не можна назвати збоєм. Той факт, що під час утечі «малюки» керувались сигналами з процесорів, ще більше збиває з пантелику, — хлопець впер погляд у стіл перед собою. — Сьогодні я продовжу розслідування, детальніше розбираючи коди, але на даний момент я не до кінця розумію, що від мене вимагається.
— Якби ми розуміли, тебе б сюди не викликали, — холодно сказав Кейтаро. — Вас зібрали для того, щоб гуртом ми могли визначити причини, що призвели до подій 31 липня. Незалежно від того, вдасться нам це чи ні, від тебе, Тимуре, вимагається написати програму, яка нейтралізує ботів і дозволить повернути їх до лабораторії. 63 «малюки», що залишились у «яслах», піддаються перепрошивці. Ми зберігаємо доступ до їхніх мізків. Немає жодних причин думати, що з утікачами буде інакше.
— Раніше ви хіба не пробували?
— Пробували. Спочатку стирали все підряд. Потім закидали у голови підпрограми, орієнтовані на погашення активності та емоційних проявів. Модулі успішно компілювались, але з якихось причин не запускалися. Тобі треба розібратись чому і написати програму, яка запускатиметься.
Програміст глипав на Ральфа, Кейтаро, Тіану. Вони виглядали розслабленими. Група чомусь вірила, що Тимур, щойно торкнувшись клавіш, виправить усе і боти самі заскочать до ясел. Вони не розуміли, що шанси мізерні. Налаштування програми може розтягтись на місяці. За цей час, якщо він правильно зрозумів обстановку, боти передохнуть у пустелі.
Отоді Тимур відважився задати питання, котре муляло його цілий ранок:
— Слухайте, чуваки, а як щодо плану «b»?
У конференц-залі запала мовчанка. Відповів Ральф, ретельно підбираючи слова:
— Ми розглядали різні варіанти перед твоїм прибуттям, і чимало з них… більшість із них… кгм… майже всі вони є неприйнятними.
— Тобто в нас немає жодних альтернативних варіантів? Тільки програма?
— Є, — в розмову втрутився Ріно. Амбал підсунувся до столу, загасивши недопалок у чиємусь пластиковому стаканчику, і ляпнув: — На крайняк ми передушимо вилупків. Оце і є план «b», українцю.
Ральф послав гнівний погляд Хедхантеру, а тоді повернувся до Тимура. Неохоче визнав:
— В принципі, так. У разі крайньої необхідності під час атаки на наш комплекс можна застосувати нервово-паралітичний газ. Ніхто не збирається душити ботів, це лиш…
— Це неприпустимо! — викрикнув Кацуро Такеда, перебиваючи канадця. — Хто взагалі запустив цю горилу в залу нарад? — японець тицьнув пальцем на Ріно.
На мить усі отетеріли. Велетень напружився, випуклі м’язи грудей заходили хвилями. Він випнув щелепу, аж суглоби клацнули.
— Як ти мене назвав? — голос був тихим, але на денці відчувалось гудіння урагану.
Японець втямив, що перегнув палицю, і спробував перескочити неприємний момент, хутко залопотівши:
— Це мільярди доларів інвестицій! Чим ви думаєте? — на всяк випадок Кацуро трохи відсунувся від краю, щоб Хедхантер не міг схопити його, перегнувшись через стіл. — Ми, на хрін, грохнемо всіх ботів, заодно ще й затруївши когось із наших! Отакий ваш план?
Ріно стиснув кулаки. Очі відсунулися в глиб лоба, сфокусувавшись на горлі молодого японця. Ральф, схилившись, щось тихо, але твердо проказав до амбала.
— І я проти… — вперше за вечір озвався Ігор. Ємельянова спершу ніхто не почув, бо всі слідкували за тим, як Ральф уговтує Ріно. Тоді росіянин повторив: — Я проти того, щоб застосовувати нервово-паралітичний газ.