Бот. Ґуаякільський парадокс полностью

Американці зволікати не стали. У понеділок, 27 січня 2015-го, до узбережжя Еквадору було терміново переправлено гігантський танкер «MT Nordic Voyager» типу Suezmax[110] (загальна вантажопідйомність — 150 мегатонн), зареєстрований на Кайманових островах, власність компанії «Nordic American Tankers Limited» («NAT»). Того ж дня фахівці ЦРУ інсценували масштабну аварію, внаслідок якої в тихоокеанські води нібито вилилося 130 тисяч тонн сирої нафти. Кадри катастрофи за лічені години облетіли весь світ, хоча насправді у воду зливали абсолютно нетоксичне та нешкідливе чорнило. Кілька тонн справжньої нафти все ж розлили біля берега, щоб переконати в серйозності аварії еквадорську владу, а в сюжети новин для кращого ефекту підсунули кадри з вимащеними нафтою птахами, відзняті на узбережжі Мексиканської затоки 2010-го. Попри те що «MT Nordic Voyager» було зареєстровано на Кайманових островах, допомогти з ліквідацією наслідків зголосилися Сполучені Штати. Аналіз «забрудненої» океанської води проводила компанія «Blackstone Laboratories» із Форт-Вейну, штат Індіана. Результати виявилися настільки жахливими, що з ініціативи UNEP[111], після короткочасного спротиву еквадорського керівництва, було прийнято безпрецедентне у світовій історії рішення: терміном на один рік цілковито заборонити вилов будь-якої риби в Тихому океані на ділянці між узбережжям Еквадору та Галапагоськими островами. Для контролю за дотриманням заборони UNEP США надіслали три швидкісні патрульні кораблі Берегової охорони — «Waesche», «Bertholf» і щойно завершений «Hamilton», — які до цього часу полювали на швидкісні катери наркодилерів, що возили значні партії кокаїну з Колумбії до Коста-Рики. Ніхто не розумів, із якого дива американці «зняли» три найкращі судна служби Берегової охорони США з «кокаїнового маршруту» та перекинули до Еквадору ловити рибних браконьєрів, проте факт залишається фактом — упродовж 2015-го озброєні 57-міліметровими гарматами, зенітно-артилерійськими комплексами та великокаліберними кулеметами новенькі «Waesche», «Bertholf» і «Hamilton» ганялися за еквадорськими рибалками, примушуючи їх викидати в океан усю впійману рибу.

Того ж 27 січня Міністерство оборони США підписало контракт із будівельною компанією «Bechtel», однією з найбільших у Штатах, на здійснення… будівельних робіт. Після бурхливих тритижневих перемовин представники «Bechtel» отримали дозвіл від уряду Чилі на проведення підземних робіт у пустелі Атакама. Наприкінці лютого 2015-го зодягнуті у схожі на скафандри захисні костюми робітники «Bechtel» розпочали відкачування води з підземного резервуара — колись лабораторії мікробіології проекту «NGF». На початку квітня цех осушили, після чого під землю закачали 318270 м³ високоякісного бетону. Для очищення викачаних із-під землі ґрунтових вод американці запросили китайську компанію «Beijing Enterprises Holdings Environment Technology Co.». Після очищення всю воду просто злили на пісок.

На прохання Тимура Коршака в неділю, 26 січня, Джек Елдрідж, Олівер Вонґ, Ерік О’Донован і Гаррі Харпер повернулися до Сан-Педро та відшукали збожеволілого Оскара Штаєрмана. Чилійця підстерегли біля колодязя на півночі селища, коли він витягав із нього тіло Сліпого. Агенти ФБР захопили колишнього адміністратора «NGF Lab» і, попередньо засипавши землею викопану ним криницю, привезли до Калами. На початку лютого 2015-го Оскара Штаєрмана переправили до столичного «Instituto Psiquiátrico Dr. José Horwitz Barak». Установити, яким чином Штаєрман вижив упродовж шести років, носячи в голові повністю функціональну колонію з нанороботів, так і не вдалося.

Незважаючи на розгорнуті розшуки й іще один приїзд до Сан-Педро перед появою там працівників «Bechtel», федерали не спромоглися відшукати ні самого Джеймі Макаку, ні його тіла чи слідів. Коротун безслідно щез. Лаура Дюпре та Тимур Коршак припустили, що після ліквідації Оскарової криниці Джеймі Макака не мав шансів вижити та сконав від виснаження де-небудь у пустелі.

Лаура Дюпре тільки в Каламі дізналася, що в чорному мішку, який федерали привезли із Сан-Педро, лежить тіло Ріно Ґроббелаара. Француженка відреагувала на смерть здорованя не менш гостро, ніж Тимур. Жінка не уявляла, наскільки звиклася із присутністю Ріно, з його грубуватими манерами та гідними чи то жалю, чи то захвату намаганнями розпочати праведне життя. До кінця неділі Лаура перебувала в Центральній клінічній лікарні Калами, ні з ким не розмовляла, навіть Тимура уникала, безмовно звинувачуючи його в смерті велетня.