Ельф питливо подивився мен в оч, очевидно намагаючись зрозумти наскльки я вдвертий.
-Псля Великого Астрального Походу, - продовжив свою розповдь Бернар, - коли загинув Тенсес, захищаючи стару столицю Кватоха, його скра несподвано для всх потрапила в пастку Прамди Тепа. Саме вона стала запорукою безсмертя жителв Сарнаута, саме вона стала шансом на вдродження... Це його Дар нам всм... Тепер ти розумш, чому йде вйна на Святй Земл?
-Не зовсм, - ззнався я.
-Той, хто волод Прамдою - Храмом Тенсеса - отрима контроль над Святою магю. якщо захопимо ми - Лга, то жоден з мперцв не зможе воскреснути. Теж саме станеться, коли Хадаган заволод нею, жоден лгць нколи не повернеться в наш свт.
-Якась дурниця! - кинув я. - До реч, окрм Повсталих дйсно не сну няких воскреслих. Так що Дар Тенсеса поки лише примарна рч.
-Це спрне твердження, - не погодився паладин.
-Можливо, - мен не хотлось сперечатися. - А скажи, друже, який зиск у всьому цьому для Повсталих? Вони ж безбожники! Так ти сказав! хн тла вже воскресли... тому особисто я не бачу причин, щоб вони так завзято билися з Лгою за Дар Тенсеса. Але ж Повстал разом з хадаганцями та орками воюють з нами на Святй Земл.
-Який сенс? Повстал стверджують, що обставини дарували м можливсть пднятися над буденним... що вони знайшли шанс привести наш свт до Абсолюту... це тльки початок хнього шляху. Природа скор не розкрита до кнця... На це вказують под, як пов'язан з Тенсесом Даром воскресння...
-Не розумю, на що вони вказують?
-На те, що снують так сили.., - Бернар раптом запнувся, озирнувся навкруги, наче шукав зайвих слухачв, а потм продовжив: - Так сили, що здатн манпулювати скрами на бльш тонкому рвн, нж це робив Теп. Взагал, серед Повсталих окрема група розумникв, котр проштовхують одну крамольну... навть ретичну дею про те, буцмто загиблий Теп насправд втлення бога смерт Нх... який дослухався х молитов таким чином дарував цьому народу безсмертя.
-Отаке!
-Цих Повсталих прозивають культистами Тепа... Вони поза законом, навть в мпер.
-А яка доля самого Тепа? Невже вн дос воскреса та помира в якйсь свой прамд?
-Хтозна, що з ним зараз! Чув, що деяк Повстал намагаються його вдшукати... Вони навть старанно вивчають його магчн технолог, проводять дослди... а також намагаються створити зовсм нший вид Повсталого.
- який?
-Без металевих механзмв, бо т все ж мають свй термн використання.
Я хотв перепитати, що це все означа, але тут нарешт до нас повернувся Першосвт. Вн голосно прокричав комусь, щоб принесли ще випити, та шльопнувся за стл.
Чому зараз пригадалася ця розмова? - питаю себе при тому намагаюсь з'ясувати, що в нй мене насторожувало. Свята Земля? Повстал? Прамда? Псяче хутро - не можу няк второпати! якась невдома рч, котра раз-у-раз сплива в свдомост та теребить душу... Але яка? Чому з всх розповдей Бернара, оця перетворилась в скалку, що встромилась пд шкру?
Повстал... Повстал... Мабуть, справа саме в них... От чому в пам'ят перодично сплива тамнича фгура, яка стояла на мперському судн з мох снв? Чи то спогадв... марень... Це ж був Повсталий... Так, це був Повсталий, котрий вказував на мене свою механчною рукою.
Фух! Ну гидота! Кстлява суха рука, яка блищала в сутнковому свтл астрального моря... Псяче хутро! Йди воно все в болото!
Стежка вивела мене з лсу та попереду замаячив будиночок Сот. Бля нього я помтив деклька людських фгур, котр крутилися навколо куреня. За деклька секунд стало зрозумлим, що серед них знаходиться Першосвт, Стояна... Бернар... Очевидно, останнй врешт-решт, знайшов час для допомоги. нш ж четверо чоловкв, швидше за все, були з Розшукового приказу.
Вони вс помтили мене та згрудилися бля зароств бузини.
-Чого тут чекате? - запитав я, наблизившись до них. - Ми ж домовлялись зустртися...
-Ето я прказал хать по твом слдам! - заявив кругловидий молодик. Вн виступив вперед, поклавши руки на ремнь та демонстративно представився: - Солодов... Чаруша... Я, как ти понмаш, возглавляю службу дйствя Сискнова прказа.
Здаться, мен щось доводилось про нього чути. Це був один з помчникв Жуги сава.
-Ну народу ж сюди прискакало! - спробував я пожартувати.
Чаруша кисло хмикнув та запропонував розбити тут табр обговорити мо справи.
-Я так понял, - все з тю ж нахабною посмшкою говорив Солодов, - ти довольно харашо порискал по мсним лсам.
Я тут же напружився. Подбн натяки не пахли чимось примним.
все ж ми розбили табр, Першосвт розвв вогнище та вс сли навколо нього. Врнше вийшло так, що люди Чаруши розташувалися з одного боку, а ми четверо - з ншого. Бернар, до реч, встиг мен прошепотти про обережнсть.
-Гнилувата людина, - додав вн, киваючи на Чарушу.
Бернар, зазвичай, розбираться у нутрощах чужих душ. Тому я виршив покластися на його оцнку.
Солодов знову почав наполягати на мому звт. Мовляв, розповдай, що виходив.
Я прикинув, чи нкому не нашкоджу своми мркуваннями, та почав неквапливо розповдати про те, що тут вже клька мсяцв вештаться такий соб Шрам, котрий також вида себе за служаку з Розшукового приказу.
-Так сть! - погодився Чаруша. - Ми получал от нво посланя.
