-Хкутц стали думати, як замнити сво частини тла на штучн механзми. Роки наполегливих пошукв поступово люди племен Зем навчилися це робити. хня плоть була замнена на сукупнсть металевих деталей. Потреба в некромаг вдпала сама собою... Але як бува - знаходиться один, котрий не прийняв нових вянь продовжив магчн вишукування. Звали його Тепом.
-О! Нарешт ми й дсталися до ц особи, - посмхнувся я, допиваючи черговий скляний бокал вина.
-Нарешт, - хитрувато хмикнув ельф. - Проте скажу тоб наперед, що цей персонаж довол суперечливий. Отже, вн, вивчаючи природу смерт, раптом дзнався одну цкаву тамницю: у будь-яко стоти ... така соб життва основа. Назвемо скрою. Вона схована в наших тлах, покида х псля смерт.
-скра? - перепитав я. - Та сама скра... Тобто, така рч, що ховаться в середин нас?
-Так, вона, - погодився ельф, явно отримуючи насолоду вд мох "наукових знань". - Дос вважаться, що це першооснова нашо сутност... що це частка свтла, навколо яко формуться все нше... все те, що склада особистсть... ндивдуальнсть... Теп, треба вддати йому належне, завзято вивчав цей феномен. Вн витратив багато рокв, намагаючись "зловити" скру. , кажуть, через його дослди загинуло чимало людей...
-Дослди? Вн що ж, навмисно вбивав свох одноплемнникв, щоб знайти та схопити скру?
-Скорш за все - так. Принаймн про те кажуть давн манускрипти. Вс сво дослди Теп проводив в цлковитй тайн. ось, нарешт, йому все ж вдалося зловити скру ншо людини.
- що дал?
-Дал? Вн зрозумв, що за допомогою скор зможе забезпечити соб безсмертя, якщо використовувати х як свордне "паливо"... як витратний матерал... Щоб пдтримати власне життя, подовжити його термн, Теп виршив збрати в дине мсце величезну кльксть скор. А потм використовувати х при потреб.
-Прамди? - осяяло мене.
-Так, Теп та його помчники розпочали будвництво прамд. Нхто зараз не зна, скльки х взагал сну. - Ельф на мить задумався, а потм додав: - Багато... багато...
- де ж вн наловив скор?
-Де?.. Знаш, Боре, в ход дослдв Теп виявив один цкавий факт: скри постарлих людей були малопридатн для пдтримання безсмертя, тому що занадто швидко згасали. тод вн, псля будвництва прамд, наслав на свй народ чуму. До реч, першими ж, хто туди потрапив, були саме помчники Тепа, адже вн не жадав длитися безсмертям. Сховища почали швидко заповнюватися скрами загиблих людей племен Зем. Дуже швидко... так що, як бачиш, той Теп досить падлюча натура.
-Так вн, виходить, винищив власний народ? Це ж яким треба бути покидьком... якою хворою людиною, щоб подбне утворити!
-Угу... Хкутц мж тим все ж зрозумли в чому справа вийшли на слд Тепа. Жменька зневрених хворих людей пшла в свй останнй бй. Це вдбувалося в однй з ггантських прамд. В ход ц битви Теп, який мг помирати та воскресати скльки завгодно разв, врешт-решт перемг свох одноплемнникв. Але... але вн заразився свою ж власною насланою хворобою, проти яко лкв не було, бо вн не подумав х створювати. Кажуть, що Теп, запертий в прамд, воскресав та помирав в страшних муках знову знову... Сотн рокв суцльних страждань...
Мен здалося, наче Бернар казав про те з якоюсь насолодою. Мовляв, перепало Тепу на горхи, так йому треба.
-Коли Катаклзм зруйнував Сарнаут, - продовжив паладин, - то вн також пошкодив клька прамд. Купа скор вирвалася на свободу та кинулася до свох справжнх вмстилищ, тобто до напвмеханчних тл людей племен Зем... Отак з'явилися т сам Повстал, про яких я тоб колись розповдав. А найцкавше, що хкутц все ж знайшли свого роду безсмертя: вони вдтепер не старють, а одн хньо скри вистача для пдтримки життя в уже мертвому тл на дуже дуже довгий термн.
-Щось мен така картина безсмертя не до душ. снувати в напвзотллому тл-механзм, нехай при повнй пам'ят та ясному розум, проте не вдчувати няких звичайних речей...
-Це яких?
-Яких? Наприклад ранкового втерця, який лоскоче обличчя... Таких, як гаряча жноча плоть, що пульсу пд твоми пальцями... Та багато чого! Хба зараз все пригадаш?
Паладин задумався. Мабуть все ж мо слова його чимось збентежили. Було помтно, що вн стриму хвилювання.
-А якщо б, припустимо, ти все це мг вдчувати, - почав ельф, - тод б погодився на подбне безсмертя?
-Нхаз його зна! Мабуть, що н... Н! - вже бльш ршуче додав я. - Не хочу бути залежним вд примарного безсмертя!
-Нхаз зна, - повторив паладин. - А знаш, давн люди племен Зем врили в те, що псля смерт, хнми скрами керу бог Нх. Саме вн виршував, хто гдний бути повернутим в новому тл, а кому бути приреченим на вчн муки.
-Нх? Тобто Нхаз?
-Хтозна! Ця цивлзаця ма не менше загадок, нж т джуни, або дракони. До реч, зараз Повстал цлковит безбожники. Себе ж вони вважають вищою формою буття... Такий соб фнальний етап розвитку будь-яко стоти... розумно стоти... Нефер Ур, Великий Маг Повсталих навть колись написав так рядки: "Ми, що пройшли чуму, смерть, забуття, повстал з мертвих, що пдкорили астрал, ми - внець творння. Ми провсники нового, ншого стану свту... свту, в якому нема смерт, бо вн уже мертвий. А мертве не здатна померти"!
-Ну тут вн ма рацю, - погодився я з словами Нефера. - Мертве не може померти.
