-Матвй каже, що вже все доповдав.
-сл послал тбя, значть ми сщтам, што н всйо било нам расказано, - сухо заявив Солодов.
-Ну добре, - кивнув я, та почав говорити про пдозрл д лсовикв, про бйку з ними бля астрального моря, про знайден "вовчарн" та мшок-клещевк. Не забув про Зубаря, про чужинцв, котр переховуються в лс. Закнчив розповддю про напад на мене.
Коли я доповдав саме про сутички, на якусь мить на обличч Солодова пробгала тнь здивування. Так, принаймн, мен здавалось.
-Значт ти, Бор, думаш, - зщулився Чаруша, кидаючи при тому погляд на свох товаришв, - што тот бродяа, которий напал з кустов, на самом дл слдл за ородскм прказом? А зачм?
-А Нхаз його зна, - знизав я плечима. - Може хотв пограбувати, а може - просто випадково там опинився. Тепер цього не вияснити.
На це Чаруша чомусь кивнув головою, а потм кинув мен невелику бляху. Це був щит, який зверху тримала людська рука.
-Овва! - здивовано вигукнув я, розглядаючи стальну бляху. - Це "Рука допомоги"?
-Да, ето она, - промовив Солодов. - йо видают постояним... проврним работнкам сиска, - слово "проврний" Чаруша сказав з явним пдрунтям.
-А до цього виходить не довряли? - запитав я.
-Жуга прказал проврть...
-А що змнилося?
-Всйо, - посмхнувся Солодов. - Всйо змнлось... Мжду прочм, ти провйол отлчную работу...
- що тепер? - не розумв я. - Повертатись до Новограда?
Чаруша скривився, нби в журавлину.
-Ещйо рано! - махнув вн рукою. - Твой расказ подтврдл наши подозрня. Штоб стало ясним, скажу слдующ: н только Шрам ти, Бор, тут полядиват...
Солодов раптом пдввся та показав мен знаком вдйти з ним убк.
-Давай-ка, братц, пошпчмся, - з якоюсь шпилькою промовив вн.
Ми пшли аж до помосту. Чаруша, переконавшись, що нхто не почу подальшо розмови, заговорив довол серйозним тоном:
-Н хотл пр всх расказивать... Дла тут творяца страни. Жуга сщтат, ето как-то связано с Оршком.
-А що ж там трапилось насправд? - запитав я. - Вс мовчать, наче води в рот набрали.
-В крпост бунт. Большая часть командров захвачна мятжнкам... А ни с нм заодно!
- хто т заколотники? Звдки взялись, чого хочуть?
-Н ясно. Вообщ н ясно... Он даж н дут на прговори. Сйчас крпость окружна войскам...
Солодов нервово почухав кнчик носа. Очевидно, вн ршався, чи длитися з мною якоюсь нформацю, чи поки не варто.
-Вчра в столц питалсь схватть одново подозртльнова чловка, - сухо сказав Чаруша. - Стража просто хотла лянуть кто он таков... чво бродт ночью по улцам... В общм, обичная проврка... А нзнакомц вдру вихватл мч да в драку. Тяжло ранл дсятнка... Блся мужик отчаяно. Питался скрица... Но наши доблсни стражнк, - Солодов псля цих слв скривився, - зарубл во насмрть! Колол, пока н устал... тпрь н звсно, кто он, куда шйол. Пр осмотр тла нашл обривк какой-то запск. Удалось разобрать только одну строку: "Скоро ми будм отови виступть захватть Новорад".
-Прямо так написано? - здивувався я. ава
-Прямо так, - хитнув головою Чаруша. - Ми полагам, што ето одн з людей Ддяти. Слишал про такова? ? О-о, ето щйо тот ад. Хтрая, жстокая тварь... Он по свой пррод бунтарь! Пока служил на Святой Змл, бил замчен в том, што подбвал солдат к нповновню, к саботажу! За што бил сослан на Умойр... в шахти... Оттуда бжал, пр том убл двух стражнков случайнова свдтля. Доло врмя злодйствовал на дороах. Сколотл там банду отчаяних оловорзов... А д-то од тому появлся у нас в Свтолсь... Послднй раз во вдл в Заозйор'. Думаю, тот чловк, которий накнулся на тбя в чащ, тож з во людшк.
-Цкава розповдь.
-щйо би! - посмхнувся Солодов. - Ти знаш, етот Ддята хотя ност клчку нльскй, однако довольно лко сходца с людьм. Мно, мяко оворя, очаровуюца м. Даж помоают...
Псля цих слв я вдразу згадав Сот, котрий перевозив незнайомцв до лсовикв.
-Кто првозл? - перепитав Чаруша, почувши вд мене про те.
-Мсцевий рибалка-одинак... Його кличуть Сот Смердючка, - я розповв Солодову про все що чув вд гберлнга.
-Больш нчво н забил щйо расказать? - якось сердито промовив Чаруша. - Ну, ладна! Давай разбрйомся, кому што достайоца по заданям. Ми займйомся Брумом, новим вождйом лсовков. А тб прпадат Ддята.
-Що? - не зрозумв я.
-Как оворят: "Обзлавлная змя н укуст". Надо убрать ключви фгури, тм самим растроть плани мятжнков Оршка...
-Яки плани? Ми ж, здаться, навть не знамо, чого вони хочуть.
-Н знам, - помтно, що неохоче, погодився Солодов. - В крпость н пройт даж штурмом... Больш количство бунтарй - ето служак арнзона. А вообщ, - тут Чаруша нахилився до мене ближче, - он там, внутр, словно ково-то подждают... л што-то. ето "оно" - здсь, в Свтолсь! Даж в Новорад. лсовк, Ддята да проч фокуси - одна цпочка!
- що ви з Брумом будете робити? Везти його до столиц?
Чаруша розреготався, а потм пробубонв щось про астральне море. Здаться вн натякав на мо д з нападниками, тла яких я скинув з алоду.
-Ти натякаш на вбивство вождя? - прямо спитав у Чаруши. - Чи це такий жарт?
Солодов знову бридко розсмявся. А на мо зауваження, мовляв, не можна подбного вчиняти на чужй земл, роздратовано додав, що я, мж тим, зробив те першим, так що когось повчати не маю права.
