Коли противник замкнутий у фортеці, надійно оточений і вже поїв усіх коней, собак, котів і пацюків, а водопровід теж перерізаний,— тоді єдине, про що він мріє й молиться,— це про збереження життя. Тепер уявімо собі, що той, хто тримає облогу, не лише пропонує обложеному мир, а й просить стати союзником у поході на третю державу, обіцяючи й гарантуючи великі трофеї... Саме в такому становищі опинився Хаджі-Сеїд. Зарандіа не важко було переконати його, що звинувачення в шпигунстві передбачає — в найкращому разі — кайдани й сахалінську каторгу. Альтернатива — цілковита капітуляція і співробітництво. Вони торгувалися виснажливо довго, і нарешті Хаджі-Сеїд згодився на всі умови Зарандіа. А що ж йому лишалося? Хаджі-Сеїд підписав усе, що дав йому Зарандіа, і пішов собі додому, глибоко, несхитно й навічно впевнений, що Зарандіа — це тобі не «француз», з яким увечері можна вкласти угоду на купівлю товару, а вранці відіслати за марсельською адресою разом з його векселем повідомлення про розрив угоди без повернення неустойки...
— Ви, певно, здивувалися, чому, коли ви спитали мене, я не стримався й засміявся? А смішно мені стало тому, добродію, що я сам уже багато років про це думаю. Правду кажучи, я й тепер не знаю, чи правильну відповідь я знайшов. Так уже воно сталося, що коли граф Сегеді пішов у відставку, стосунки між нами були дуже гарні. Вельми любив небіжчик сулгуні й аджику. Приїжджаючи в Тифліс, я завжди заходив до нього й приносив сільські гостинці. До революції він жив на вулиці Петра Великого. Це — взимку, а влітку їхав у Армазі, там у нього була дача. Він був статечний і дуже чемний. Дуже любив спокійні, тихі розмови, і сам бог знає, про віщо тільки ми не говорили. Якось він сказав мені, що такої простої людини, з таким ясним розумом, як у Мушні, йому більше не траплялося. Так воно й було. Мушні міг так у все вникнути, така в нього була логіка, що найскладніша справа ставала зразу ж зрозумілою навіть індикові. А Дата був його протилежністю. Не зрозумієш його, не розкусиш, а що вже шукати логіку в його поведінці, то й зовсім було намарне. Можете собі уявити, що за ціле життя їм жодного разу не пощастило його спіймати, а скільки ж за ним ганялися. А потім одного прекрасного дня він сам прийшов у в’язницю й сів. Що сталося, яка безвихідь змусила до того?..
