— Сто чортів їхньому батькові! — За багато років мені рідко доводилося бачити Мушні Зарандіа з таким розлюченим обличчям. Голос його зазвучав якось по-іншому — з грудей вирвався глухий клекіт. Він відчув, що зривається, стримався й заговорив звичайним голосом: — Перебуваючи в наших руках, служба поширення чуток становила частину широкого плану, а сам план був системою заходів, спрямованих проти цілком певних осіб, до того ж його було створено для досить своєрідної географічної та адміністративної області. Він призначався для зовсім окремого й абсолютно конкретного застосування, і аж ніяк не для всієї держави. Поклавши руку на серце, ми можемо зізнатися один одному: зробити з поширення пліток, пересудів, поголосу постійний метод, всеохоплюючу систему — нижче цього не опускалася навіть свята інквізиція! Нас виправдує лише те, що цей метод ми використали проти насильників, грабіжників, убивць, котрих не могли спіймати й знешкодити іншими засобами. Винятком був лише Дата Туташхіа, але те, що цей метод було застосовано проти нього, я вважаю за свій службовий злочин. Нічого не вдієш, це на моїй совісті... Звісна річ, полковникові Сахнову і п’яти матеріалів видасться мало, та щоб уявити собі, до яких жахливих наслідків призведе поширення нашого повітового й хвилинного досвіду на цілу державу й епоху, для цього потрібна була елементарна совість, не кажучи вже про здоровий глузд. Сахнов не має ні того, ні другого. Коли держава в боротьбі проти своїх політичних противників змушена вдаватися до таких методів, це означає, що вона невиліковно хвора. Саме це й намагаються довести вороги імперії. А тим часом якийсь там Сахнов — я говорю фігурально — стоїть собі з каменюкою в руці й чекає, коли на лоба відлюдькові сяде муха. І ще ось що, графе... Ви самі навчали мене й казали: є така закономірність, що коли якась установа або спільність людей раптом в один з моментів свого існування перестає підкорятися силі, що керує цим організмом, це означає, що далі керувати тим самим способом неможливо, поки не буде виявлено причини паралічу і не знайдено нового способу керівництва. То ще нічого, коли буде попущено віжки системи керівництва митницями; не буде катастрофи, коли на якийсь час перестане підкорятися податкова система, але плітка, чутка — тут хаос наявний уже в самій їхній природі, а поширення їх — це лавина хаотичних, руйнівних ударів, а плітка, що проникає в глибінь багатотисячних, багатомільйонних мас населення,— це вулканічна лава, що невідомо коли і в якому напрямі почне вивергатися на поверхню. А тепер уявіть собі день, коли загальнодержавна система поширення чуток перестане нам підкорятися. Я вас запитую, що тоді врятує імперію від розрухи, від розкладу, від розпаду?!
— Серед народу поширилася чутка, нібито його величність щодня їсть котлети,— перебив я його.— Смішно? Аж ніяк, бо не відомо, яка вибухова сила цієї чутки. Версію про котлети вигадав, звісна річ, не наслідник престолу, а його ворог. Ми зобов’язані вжити контрзаходів? Зобов’язані. Чи означає це, що наша імперія, як ви, Мушні, висловилися тут, безнадійно хвора?
— Ні, ваша ясновельможність. Це означає, що вона хвора такою мірою, якою і ми змушені будемо вдаватися до подібних методів у нашій політичній боротьбі. Чи дуже ми змушені вдаватися зараз до цього? Зовсім ні.
Те, що імперія була хвора, багато хто розумів, але в стінах нашого відомства говорити про це вважалося за святотатство і серйозну провину. Мушні Зарандіа зважився заговорити про це при мені. А я мовчав і не збирався навіть щось зауважити!.. До того ж я прекрасно розумів, що якби Зарандіа дали змогу, він одним рухом руки стер би з лиця землі службу чуток, яка завдяки Сахнову розповзлася по всій державі.
— Закрити одне вже існуюче відомство важче, ніж створити п’ять нових. За теперішніх умов гласно й офіційно знищити систему поширення чуток, навіть якщо за це візьметеся ви, на мою думку, неможливо.
Зарандіа зрозумів, що я не хочу ставати його співучасником і однодумцем у кампанії, що може розпочатися, й сказав:
— Ви неточно витлумачили мою думку, ваша ясновельможність. Втручатися в подібні справи таким маленьким людям, як я, не варто!
— Завтра, Мушні, приїздить полковник Сахнов! — змінив я тему розмови, чекаючи, як він поставиться до цього.
— Знаю, графе...— безтурботно мовив Зарандіа.
