Згідно з сучасною історичною наукою, ця брошура, видана тиражем 100 тисяч примірників, містить ряд неточностей.
Як уроджений німець, житель Берліна і професор Берлінського університету я мав можливість спостерігати розвиток гітлерівського фашизму до і після приходу його до влади.
Все, що я розповім про керівників фашизму, грунтується або на власному спостереженні, або на повідомленнях членів фашистської партії, частково близьких співробітників Герінга, Геббельса, Лея, Гіммлера. Я отримував ці повідомлення від своїх пацієнтів, які довірили мені лікування. Тому я не можу відкрити їхні імена. Хворі знали, що антифашистські лікарі не стануть за ними шпигувати і зраджувати, і без побоювання йшли до них.
Я прагнув поповнити повідомлення пацієнтів наскільки можна непомітними розпитуваннями на психотерапевтичних сеансах. Поступово я отримав стільки цікавих та важливих відомостей, що було б неправильно приховати їх від широкої громадської думки. Ось що мені достеменно відомо.
У травні 1932 року мені довелося безпосередньо спостерігати Гітлера. Я був запрошений мюнхенським судом як експерт-психіатр у справі Вернера Абеля.
Мені невідомо, чому Абель посварився зі своїми спільниками. Принаймні він у 1930 році опублікував у журналі «Вельтбюні» статтю, яка звинувачує Гітлера у державній зраді. Абель заявив, що він і Гейнес були присутніми як ад'ютанти Гітлера, коли майор італійської армії, якийсь Мільораті, виплатив особисто Гітлеру за дорученням Муссоліні 10 мільйонів лір. Абель вказував точно день, годину та кімнату мюнхенського готелю, де це сталося.
Гітлер порушив проти Абеля справу за звинуваченням у наклепі і чекав на процес з такою нервозністю, що про всяк випадок захопив із собою захисника — зовсім незвичайний прийом для «потерпілого».
Три дні сидів я разом з Гітлером і його спільниками в невеликій кімнаті свідків, чекаючи на допит.
Цей час я використав для уважного спостереження «героя процесу».
Адольф Гітлер — середнього зросту. Вузькі плечі, широкий таз, товсті ноги та важка хода підкреслюють потворну будову тіла. Незначний лоб, невеликі каламутні очі, короткий чорнявий череп, занадто велике підборіддя виявляють відому дегенеративну примітивність. Він неймовірно гримасує і постійно перебуває в якомусь неспокійному русі.
Всупереч закону, що виключає знайомство свідків з перебігом процесу, із зали суду раз у раз приходили посланці і розповідали про свідчення Абеля. Гітлер шаленів, дико репетував, бігав по кімнаті, словом, поводився, як людина, що не володіє собою. Коли ж проходив перед своїми прихильниками, він приймав поставу повелителя, немов поганий актор, який грає роль імператора, йшов, не згинаючи ніг у колінах, піднявши праву руку. На обличчі його застигала якась дурна міна, яка мала виражати велич.
У такій блазенській позі Гітлер увійшов до зали суду і відразу з шаленим ревом кинувся на Абеля. Проте стислі кулаки та атлетична сила супротивника втримали не надто хороброго «фюрера». Він вирішив, мабуть, що «обережність притаманна хоробрості», і почав вигукувати всілякі лайки, причому біля його рота з'явилася піна. Суд змушений був накласти на майбутнього рейхсканцлера великий грошовий штраф за непристойну, хуліганську поведінку. Він, ймовірно, заплатив цей штраф із мільйонів, отриманих через майора Мільораті.
Цікаво також була його поведінка під час допиту. Вибухи звіроподібного сказу та загальні фрази про свою рятівну місію були єдиною відповіддю на конкретні питання суддів. Прокурор щосили намагався домогтися від експерта висновку, що Абель є неосудним, патологічним фантазером, брехуном. Це послужило б Гітлеру гарну службу. Хто стане довіряти божевільним звинуваченням душевнохворого! Але я не міг зробити майбутньому «фюреру» цього задоволення і сказав, що Абель, хоча асоціальний тип, але зберігає свідомість, дає свідчення планомірно і з повною відповідальністю. Його засудили до трьох років в'язниці. Проте, як тільки коричневі розбійники захопили владу, вони одразу вбили його, як і голову, і всіх членів суду — мимовільних свідків скандальної поведінки Гітлера на процесі.
У 1934 році він наказав знищити Гейнеса, останнього свідка, свого найвідданішого прихильника та одного з тих, з ким він співмешкав.
Кров'ю, кулею, шибеницею, обманом, демагогією пробивав собі Гітлер шлях до влади. Його тимчасовий і хиткій «трон» стоїть на кістках ворогів і друзів, які раптом стали незручними. Від усього, що пов'язане з ім'ям Гітлера, віє холодом смерті, ненавистю до всього живого та прогресивного, людськими сльозами та кров'ю.