Родовід Гітлера точно визначений американськими психіатрами. Батько Гітлера, Алоїз Шикльгрубер, у 40-річному віці назвався Гітлером і передав це прізвище потомству. В юності він був нестійким, асоціальним типом, а пізніше лінивим алкоголіком, ніколи в житті не працював. Одружився Алоїз Гітлер в містечку Браунау на заможній жінці, старше за нього на 14 років, тільки щоб якось влаштуватися. Дружина була позашлюбною дочкою Георга Гітлера, сина єврея, обер-кельнера одного з готелів у Бухаресті. До самої смерті тато вів життя звичного п'яниці і завсідника третьорозрядного будинку розпусти.
Після смерті дружини Алоїз одружився з її прислугою Кларі Пельц, від якої в 1889 році і народився син Адольф.
«Самонадіян, сварливий, неслухняний» — так охарактеризували Адольфа в народній школі в Лямбажі.
Вчителі реального училища в Лінці додавали до цієї кваліфікації: «...вчиться нерегулярно, намагається уникнути школи, як тільки може, байдужий, розумово обмежений, до навчання не має ні бажання, ні здібностей».
У першу імперіалістичну війну Гітлер вступив на службу до Баварського полку, де отримав посаду денщика і посланця при штабі.
Поширені легенди про участь Гітлера у бойових діях. Це суцільна вигадка. Встановлено, що після прориву англійців 8 серпня 1918 року під Камбре він уперше потрапив зі штабом дивізії в небезпечне становище і в панічному страху подався назад. У лазареті оголосив себе отруєним газами. Історія хвороби свідчить, однак, що жодних об'єктивних ознак отруєння лікарі не виявили. Була яскраво виражена картина істеричного спазму повік та істеричної сліпоти. Ось що може зробити з боягузом тваринний страх за свою шкуру.
Після війни неодноразово виникали легенди про більшу хоробрість, виявлену Гітлером на фронті, де він ніколи не був. Говорили, що він узяв у полон то трьох французів, то п'ятьох. Потім виявилось, що «герой» переміг 7 англійців. Мало? Він «полонив» 15 англійців!
Достеменно відомо, що ці легенди засновані на особистих заявах Гітлера. Сам він нагородив себе і залізним хрестом першого класу. Благо, заліза було ще достатньо в Німеччині. Брехливість і пристрасть до самозвеличення характерні, істеричні риси «фюрера». Тільки згодом вони ще більше розцвіли і набули колосальних, потворних розмірів.
Після демобілізації в Мюнхені Гітлер знову опинився з порожніми руками і став професійним шпигуном, провокатором. В одній із численних тоді маленьких організацій, заснованої деяким Дрекслером і перетвореною Гітлером на банду озброєних громил, зародилася наступна націонал-соціалістська партія, почалася політична кар'єра колишнього шпику.
У листопаді 1923 року розігрався перший театральний фарс новоявленого малоталановитого режисера: путч, на закінчення якого Гітлер оголосив себе регентом держави. Домагаючись влади, він, як маніяк, сповнений неприборканого марнославства, не нехтував жодними злочинами.
Садистична жорстокість, потурання найнижчим інстинктам, зневага до всіх форм духовної культури, безмежне самообожнювання — такі риси гангстера і людожера, який нині заливає кров'ю Європу, принижує і мучить багатостраждальний німецький народ. Неймовірна особиста дратівливість, часта повна втрата самовладання, непереборний потяг до вбивства, повна відсутність співчуття і схильність до забобонів і містики — чи потрібні інші деталі, що характеризують мерзенний вигляд «фюрера» Німеччини?
Проте першоосновою характеру Гітлера, його віссю та серцевиною є безмежна самозакоханість. Коли він каже, усі мають мовчати. Потік його каламутних словесних виливів неможливо зупинити. При цьому особисте та ділове перемішуються у химерній комбінації. Слухати інших він не вміє та не хоче. Вискочка, хвалько і боягуз.
Книга Гітлера «Моя боротьба» лише повторює керівні установки радикального крила австрійської християнсько-соціальної партії перед війною. Очевидно, автор наслухався ораторів цієї партії — Шенерера, Ланца та інших і зумів додати до їхніх думок лише опис своєї власної персони, своєї «боротьби».
У формулюваннях книги, її дусі та змісті виявляється низький духовний рівень автора, виспріна грубість, що відповідає його характеру. Втім, «Моя боротьба» давно перередагована. Я читав старе видання і був вражений неосвіченим і грубим викривленням німецької мови.