Дім Солі полностью

Утім, кожен читач зробив цей вибір уже давно, коли вперше відповів на запитання-гасло: «То чий Крим?» Тому його не злякають жахіття «Дому солі»: кажуть, що покоління війни не боїться вигаданих страхів, а радше відпочиває за

їх допомогою від буденних воєнних переживань.

Алі Ден’ізджи, АР Крим, Україна

Ак-Шеїх(кримськотат. «білий шейх») — найменування низки населених пунктів у Мангитському кадилику Криму, зокрема досталінська назва селища

Роздольне. Ногайське походження топоніма пов’язане з привидом білого вождя

(білий — колір жалоби), що являється кочовикам та віщує смерть і біду.

Прототипом, можливо, був Шейх-Ахмет — останній хан Великої Орди, зраджений ногайцями та перетворений на примару помсти й покарання.

Албасти — зла чаклунка-людожерка, героїня кипчацької міфології, упосліджене втілення нетюркської жінки. Має світле чи руде волосся, бліду, аж прозору, шкіру, кам’янисті очі (зелені, сині), гротескно великі та жахливо обвислі груди. Нападає на чоловіків, щоб випити їхню силу й понести дитину.

Краде дітей, підмінює жінок, дочок, сестер.

Андир-Шопай — ногайське божество грому, чиє ім’я походить від індо-іранського Індра. Однойменний ритуал ногайців із викликання дощу — обряд із перевдяганнями, піснями на могилі та обов’язковим принесенням у жертву тварини чорної масті, купленої всією толокою.

Болбочан Петро Федорович — полковник УНР, який 1918 року на чолі

Запорізької дивізії звільнив Крим від Червоної армії. Але після перемоги, 29 квітня 1918 року, у Києві стався гетьманський переворот. Брав участь у повстанні проти гетьмана. Згодом його звинуватили в змові проти Симона

Петлюри й стратили за вироком військово-польового суду.

Гавен Юрій Петрович — латиш, більшовик, чекіст, диктатор Червоного

Криму в 1921–1924 роках, заступник Бела Куна. Спочуйливий свідок кримського голоду 1921 року, до якого сам же й доклав руку. Учасник червоного терору. Григоренко Петро Григорович — генерал Червоної армії, заступник начальника штабу армії часів Другої світової війни. Захисник кримотатарського народу, член-засновник Московської та Української гельсінської спілки.

Політв’язень, емігрант. Автор вислову «У підпіллі зустрінеш тільки щурів».

Гікія — легендарна захисниця Херсонесу. Випадково дізналася, що її коханий чоловік — заколотник, який бажає здати місто противнику — цареві

Боспору. Вона дізналася, що змовники ховаються в підвалах її маєтку, і звеліла слугам спалити будівлю і пильнувати, щоби ніхто не залишився живим. За це містяни встановили на її честь статую на головній площі Херсонесу й заприсяглися поховати її в межах міста — шана, нечувана для античної жінки.

Гікія вдовувала до кінця життя, із часом стала символом чоловіконенависництва.

Дешт, або Дешт-і-Кипчак ( перс. «поле кипчаків (половців)»), — давня назва степу, що простягається від півночі Криму до Середнього Поволжя і лежить по обидва боки Дніпра: на захід до Дунаю і на схід до Іртиша. Вважають, що кипчаки стали етнічною основою для кримських татар, ногайців, казахів та

інших народів. Інша назва — Кара-Чоль, «чорний степ». За язичництва його персоніфікували — уявляли, що він постає живими тінями та ожилими кам’яними бабами, вірили, що міг перекинутися на мандрівника, одягненого в чорне.

Джаніке-ханум — донька золотоординського хана Тохтамиша, дружина засновника Ногайської Орди Едигея, покровителька майбутнього першого кримського хана Хаджи Ґерая. Похована в мавзолеї в Кирк-Орі. Про Джаніке складено багато легенд. За одними переказами, вона загинула ще в юності, захищаючи місто від Мамая, за іншими — закохалась у караїмського хлопця чи втекла з бідним татарським чабаном, була заживо замурована й воскресла тощо.

За мотивами легенд складено кілька поем. У Кримському ханстві її мавзолею таємно поклонялися місцеві мусульмани, караїми та юдеї, вважали захисницею в жіночих справах.

Еніалій — за мікенської епохи так називали бога війни, згадка про якого є й у Гомеровій «Іліаді». Тотожний Аресові. Покровитель військових найманців і жінок-воїтельок. У жертву йому приносили щеня.

Кара-Меркит — курган, археологічна пам’ятка поблизу села Каштанівка

Роздольненського району, багате поховання скіфської епохи, один із перших

«кладів» скіфського золота, виявлених іще в імперські часи. Серед знахідок —

золоті пластини та зображення фантастичних тварин. Тюркська назва може означати родове ім’я, а може перекладатися як «чорні митці», позаяк незрозумілі речі в цій місцевості відшукували регулярно й через це ширилися чутки, що в давнину тут жили майстри-чаклуни.