Драматичні твори полностью

Галушка. Так от, товаришу отвєтственний шофер. Бачиш — ото хата мого сусіди. Там живе голова колгоспу «Смерть капіталізму», Часник. Дуже вредний чоловік. Він кар’єрист, усе за рекордами гониться і, правда, набрав їх багато, і по тваринництву, і по технічних культурах, але по зернових ніяк не може узяти. У мене діло стоїть краще. От він мені й заздрить і всякі капості робить, людей підбурює, агітацію розводить і пише на мене доноси... Одне слово, себе виставля, як дуже ідейного, а справді він трохи той, помєшаний на рекордах. Що ж він зробив?.. Наказав одному трактористові, щоб той йому дав світовий рекорд. Той пошкрябав зверху великий лан і дав світовий рекорд. Про це в усіх газетах напечатали, а вродила на цьому лану нужденна пшеничка. Тоді він свого сина, комбайнера, ставить на цей лан і каже йому: «Дай світовий рекорд, бо з хати вижену». Син як рвонув, так у нього комбайн, як автомобіль, бігав по лану. От син його теж дав світовий рекорд. Знову в газетах почали печатати...

Степан. Так що ж, у нього пшениця погана, все так було зорано?

Галушка. Ні, він же для себе не дурний. В курсі дєла. У нього добра пшениця. Це тільки на тому лану, де наказав поставити рекорди. Так от я про це й хочу написати секретарю, бо чув, що Часника за рекорди хочуть до ордена приставити, з району така чутка пішла.

Степан. Напишіть, а я передам.

Довгоносик виносить патефон, ставить пластинку.

Галушка. Я поштою не хотів посилати. Писав я вже про це в район, але там поклали під сукню в канцелярії. Так воно може бути і в обкомі, краще буде, коли до рук передати, а я тобі за це десятку дам.

Степан. Що ви, я це зроблю безплатно...

Патефон грає.

Довгоносик. Бери, бери... не стісняйся...

З вікна другої хати виглянули Часник і Палажка.

Степан. Ні... ні, безплатно.

Входить Час н и к, несе патефон, ставить на стіл, за ним його жінка

з пластинками.

Часник. Дай-но «На городі верба рясна»⁴, ми нею їхню музику зразу поб’ємо.

Палажка. На.

Часник ставить пластинку.

Галушка (слухає). Бачите, який уредний. Филимоне, став марш на духовому оркестрі — і йому кінець...

Довгоносик. Єсть. (Ставить пластинку.)

Часник (слухає). Значить, наступлєніє. Давай, жінко, червоноармійський хор Александрова ⁵ — він не тільки їх марш, а й гармату переб’є...

Палажка ставить пластинку.

Галушка (слухає). Побив, гаспид, побив. Ходім до хати.

Всі йдуть.

Часник (спиняє патефон). Неприятель відступив повністю. (Бере патефон і несе до хати.)

Входить дівчина.

Дівчина. Тітко Палажко, тітко Палажко! Та тітко Палажко! Опоросилася наша льоха Примадонна.

Пал а ж к а. Скільки поросят?

Дівчина. Двадцять одно, та всі такі здорові.

Палажка. Поздоровляю тебе. Знову рекорд.