Драматичні твори полностью

Дівчина. Спасибі. Тітко Палажко, але як же Примадонна зможе їх годувати, та в неї не вистачить ні молока, ні сосків для всіх?

Палажка. Це задача. Що ж, подзвоню я зараз в район зоотехніку — нехай скаже по науці, як бути. (Бере крізь вікно телефон, ставить на вікні, крутить.) Район? (Крутить.) Дайте зоотехніка. Добре. (Крутить.) Зоотехнік? День добрий. Говорить завідуюча свинофермою колгоспу «Смерть капіталізму» Палажка Часник. У нас опоросилась Примадонна. Що? Не чуєте?.. А ви притискайте дужче до вуха трубку... У нас опоросилася Примадонна, двадцять одно порося. А може вона вигодувати не більше як чотирнадцять. Як годувати сім?.. Що?.. Ага... Значить, наука цього діла не знає. А що ж робити? Що? Зарізати?.. Це нам не підходить... (Поклала трубку.)

Дівчина. Що ж він?

Палажка. Каже, що наука з такою кількістю опоросу ще не встрічалась, тому ніяких вказаній про це нема. Дівчина. Що ж робити, тітко Палажко?

Палажка. Яка я тобі тітка? Я зараз завідуюча свинофермою.

Дівчина. Неважна в зоотехніка наука...

Палажка. Поговори мені... неважна... понімаеш ти. Наука є наука. На науку завжди зважай, але й свій розум май... От що, піди до тесляра, скажи, щоб зробив у точності дерев’яну свиню, щоб з гладеньких дощок. В животі нехай поробить дірки, щоб шийка літрової пляшки пролізла. В пляшки наллємо молока, надінемо соски, повтикаємо з того боку, і поросята, маленькі, дурненькі, почнуть смоктати. Ще краще відгодуємо, по часах будемо годувати і в точності по науці... Біжи...

Дівчина. Спасибі, тіточко, тозаришко завідувачка... ( Побігла.)

Палажка. То-то ж, наука є наука...

Чути далеко духовий оркестр, кавалерійський марш.

Часник, одягайся, твої козаки їдуть.

Виходять Галушка й Степан.

Степан. Да, цікаво ви живете... Що це за музика?.. Галушка. Це Часника хлопці обучаються кавалерійському дєлу. В нього добра стайня в колгоспі, рисаки такі, що, може, і в області таких нема. Зараз буде приймати тут хлопців. Два рази на тиждень вчаться. Ходім у садок.

Степан. Чекайте, я хочу подивитись.

Вийшов Часник у новому піджаку, в кавалерійському картузі, крутить вуса.

Галушка. Отак завжди, стане, як півень, і крутить вуса.

По вулиці до воріт Часника біжать хлопці, дівчата, підходять колгоспні баби... Часник став на пеньок. Чути команду.'Входять музика н т и, за ними в строю 9 хлопців і 3 дівчини. Спереду командує з великим чубом маленький на зріст колгоспник П у п в старих з лампасами шароварах часів громадянської війни. Музиканти спинились.

Пуп. Стій! Праворуч! Струнко! (Взяв під козирок, іде до Часника.)

Часник теж узяв під козирок.

Дозволь доложить, товаришу командир.

Часник. Докладай, товаришу Пуп.