2-й хлопець. Ну, добре, знаєш що, Петре? Ми сьогодні будемо лякати Филимона, бо він незаконно бере Галю, а Гриць — наш приятель, а за приятеля в такому ділі треба постояти. При тобі, старшому міліціонері нашого району, це діло не вийде... От ми тебе і просимо, іди звідси, будь чоловіком...

1-й хлопець. Ми тобі завтра самі протокола напишемо.

Редька. Діло ваше незаконне, і я як старший міліціонер вам скажу,— не дозволю тут офіціально лякати Филимона... (Пауза.) А як Петро, ваш односельчанин, раджу це зробити десь у тихому кутку — без свідків. Треба понімать, що свідок — це єсть перший чоловік у судовому ділі. Так що тут, при народі, я вам не дозволю і не просіть.

Степан (здалеку). А за що там його лякати збираєтесь?

Редька (швидко витягнув свисток, свиснув два рази). Ану, підійди сюди... Хто ти єсть, що підслуховуєш секрети і розговори і перебиваєш старшого міліціонера.

Степан підходить.

(Бере під козирок.) Ззиняйте.

Степан опустив його руку.

Степан. Та як же ви будете лякати його, розкажіть, хлопці?

Хлопці. Та так... легенько... культурно...

Степан. Ну, як культурно, то, значить, можна...

Редька. Я не проти... Тільки щоб легенько, культурно, значить...

Хлопці. От спасибі, ми вже його легенько... Ми вже його культурно. (Побігли.)

Степан. Товаришу старший міліціонер. Я вам напишу записку, і ви зараз же їдьте в район. Та глядіть, тут — нікому ні слова...

Редька. Слухаю. (Козирнув, ховає букет у сумку.)

Степан (написав записку). Передайте цю записку про-курору, а цю телеграму передайте в обком. Ось вам гроші.

Редька (взяв під козирок). Буде спольнено. Дозвольте іти.

Степан. Ідіть.

Редька пішов. Чути здалеку шум.

Невже почали лякати Филимона... Скоро...

Шум сильнішає.

Ого, щось сюди біжить, ох і біжить...

Через хпилиму влітає з гітарою в руці, в піджаку і трусах Довгоносик.

Довгоносик. Міліція! Рятуй! Шофер, рятуй! Міліція! Ой!

Степан. О, тепер ти справжній феномен, настоящий. А де штани?

Довгоносик. Стягнули... Ой, як же я в село без штанів?.. Продай, шофере, штани... продай... втроє заплачу.

Степан. Давай, давай звідси, а то он біжать, стягнуть ще й сорочку.

Довгоносик. Затримай їх, затримай... Міліція! (Помчав, розмахуючи гітарою.)

Входять хлопці, дівчата.

Катерина. І сміятись нічого. А ти, Галю, не хвилюйся, вони за це будуть відповідати.

Г а л я. А я й не хвилююсь...

Кили на. Але ж це твій наречений. Як же це ти так говориш? Тато твій вихвалявся, усіх на весілля запрошував.

Галя. Коли наречений утік без штанів від нареченої, то тепер, Килино, я дарую його тобі...

Сміх.

Перейти на страницу:

Поиск

Похожие книги