Драматичні твори полностью

Оксана. Не спізнись. Хутко прийде поїзд.

Ольга. Не спізнюсь.

О к с а н а. Ти що ж на вокзал не захотіла поїхати? Батькові приємно було б... Виходить з вагона, а на пероні — дочка, та ще й з квіточками.

Ольга. Я йому тут квіти піднесу.

О к с а н а. А може, не поїхала тому, що Павло зустрічає?

О л ь г а. Не треба, мамо. Не треба про це. Я ж вас просила.

Оксана (після паузи). Не спала ти і цю ніч. Бачу, важко тобі, Олю. Може, ти все-таки...

Ольга. Мамо, я вас прошу, ну от, нащо ви... (Виходить.)

Оксана іде в будинок. З саду виходять Галя і Гаврило. Стали під яблунею.

Гаврило. Здається, нікого нема.

Галя. Ні.

З саду чути баян.

Гаврило. О, чуєш, як Троша виводить. Тільки ми одійшли, зразу в душу влазить. їй веселої треба, а він нудоту розводить.

Галя. А ти не смійся, Гавриле. У Троші таке серце... Гаврило. Яке?

Галя. Ніжне. Він увесь такий м’який, сердечний... такий...

Гаврило. Ясно.

Галя. Гавриле, ти сердишся?

Г а в р и л о. Ні.

Галя. Який ти...

Гаврило. Що?

Галя. Хороший.

Гаврило. Ні. Я не м’який, не сердечний, не ніжний... Галя. Виходить, я про Трохима і слова хорошого не можу сказати при тобі?

Гаврило. Кажи, кажи скільки хочеш, але мені ясно... Галя. Що тобі ясно? Ех ти, богатир мій... Обніми мене. Г а в р и л о. Нащо?

Галя. Поцілувати хочу. Ну...

Гаврило взяв на руки Галю.

Ой, ой, задушиш, задушиш...

Гаврило. Коли ти ще раз мені таке про Трохима будеш говорити, задушу...

Галя. Не буду, не буду, пусти...

Гаврило цілує Галю.

Пусти! (Вирвалась.) Ну, хіба так можна? Ой, ребро зламав, ой!

Гаврило. Ану яке? (Іде до неї.)

Галя. Ні, ні, ціле.

Гаврило. Галю!

Галя. Що?

Г а в рило. Коли ж ми будемо разом?

Галя. Почав!

Гаврило. Не можу я.,

Галя. Скоро приїздить моя тітка з села. Побачиш,, яка у мене тітка.

Гаврило. А чого її сюди несе?

Галя. Несе. За мною і за Мартою приїздить. Гаврило. Як?

Галя. У цьому місяці кінчається наша угода на шахті. Гаврило. І ти поїдеш в село?

Галя. Побачу. Як тітка скаже їхати...

Гаврило. Вважай свою тітку мертвою.

Галя. Як?

Г а в р и л о. Я її зітру на порох, а тебе — під піджак і занесу додому.

Галя. Но, но. Ти краще мою тітку не зачіпай, вона дужча від тебе.

Гаврило. Та я за тебе ладен битись не тільки з твоїми бісовими тітками, а з ким хочеш. Цілий полк розкидати можу.

Галя. Ну?

Г а в р и л о. До смерті буду битись.

Галя. Будеш?

Гаврило. Буду. Знай, я не жартую.

Галя (закрила очі, тихо). Обніми мене, обніми... Гаврило (підходить). Галю...

Підняв її, в цю хвилину входять Трохим і Марта.

Трохим. Гаврило, Галю, ходім в кіно.

Гаврило. Ідіть. (Поніс Галю в сад.)

Марта (дивиться вслід). От який...

Трохим. Може, й ми не підемо?

Марта. Не люблю сидіти довго на одному місці. Трохим. То підемо?