Драматичні твори полностью

Дударик. Питайте далі. Ось сидять голови колгоспів, питайте їх...

Ромодан (до Сохи). Яка у вас освіта?

Соха. Незакінчена середня.

Ромодан. А хто ви по професії?

Соха. Хто? (Пауза.) Я... директор, багато років...

Ромодан. А де головний агроном?

Соха! Відпочиває дома, він, у райцентрі живе.

Ромодан. Скільки у вас агрономів з вищою освітою?

Соха. Один і два практики.

Ромодан. На одинадцять колгоспів... Важко вам працювати...

Соха. Важко. Але ми з року в рік усі плани робіт виконуємо.

Дударик. А що з того! Ви скажіть, хто винен, що в нас аж п’ять колгоспів на ноги не можуть стати?..

Соха (звертається до Ромодана). Що ж воно виходить? За Дударика відповідає Соха, за Коровая — теж Соха, за всі директиви — Соха...

Ромодан. Які директиви?

Соха. Щодня я одержую отаких (показує) сорок-п’ят-десят розпоряджень, директив, а скільки телефонограм та телеграм з району, області, міністерства... Пишуть таке, що й розібрати не можна. І на все мені треба негайно відповідь дати. Та чи є хоч один міністр, щоб мав таке навантаження, як я?.. Усі відповідати мусять: і знизу, а ще більше — зверху.

Ромодан. Це вірно. Відповідати мусять усі...

Дударик. Товариш Соха любить тільки усіх повчати, і такими словами, що з нашого району навіть усі граки повідлітали — не витримали його голосу. Дозвольте і мені процитувати — не з книги, а по пам’яті: кадри вирішують все. І від себе додати: яка керівна кадра — такі й діла.

Ромодан. А скільки у вас комуністів?

Марченко. Тут майже всі комуністи й комсомольці.

Ромодан. Соха Сохою, а як же ви працюєте, товариші члени партії — честь, слава і гордість народу, як називав комуністів великий Ленін? Невже і далі так жити будемо?.. (Пауза.) Як ви вважаєте, товаришу Соха?

Соха. Я два рази просив, щоб мене звільнили з посади директора. Кажуть — кричу на людей. А чого кричу? Бо мені таки важко. А дайте мені тракторну бригаду — і я кращому трактористу на п’яти наступлю!..

Ромодан. Допоможемо вам, товаришу Соха. А що ви скажете, Гавриле Онуфрійовичу?

Овчаренко мовчить. Ромодан посміхнувся.

Що каже філософ Нудник з цього приводу?

Овчаренко. Він такі питання не розглядає.

Ромодан. Не розглядає... Ну, а ви що скажете?

Овчаренко. Я готувався до лекції про повний комунізм, тому все це для мене несподівано...

Ромодан. Комунізм — це не цитати, а живе, безсмертне серце народу, наше велике життя, наша пристрасна боротьба! Ви ж знаєте, як Володимир Ілліч ненапидіп начотчиків.

Овчаренко (розгублено). Так, так... знаю... Напам’ять знаю. У мене навіть є ця цитата в лекції.