Драматичні твори полностью

Катерина. Тоді я піду.

Ліда. Він не скоро прийде. Сідайте. Мама просила, щоб ви почекали.

Катерина. В яку консерваторію думаєш поступати?

Ліда. В Одеську.

Катерина. Чому не в Київську?

Ліда. В Одесі море. А як не приймуть — поступлю в рибальську артіль.

Катерина. Що?!

Ліда. Не вірите? Я можу ще не таке втнути. Махну аж на Курільські острови чи на Камчатку — і все.

Катерина. Ех ти! (Обняла її.) А говорила, що.все життя... (Здивовано.) Лідо!.. ^{: 4} ^

Ліда. Що?

Катерина. У тебе сльози на очах... Що з тобою?.. Ліда сіла на диван, закрила лице руками. До неї підійшла Катерима.

Заспокойся, Лідо. Що трапилось?..

Ліда. Сьогодні у мене такий день... Мамі не скажете, що я плакала? Слово?..

Катерина. Слово.

Голос Ганни (з другої кімнати). Лідо!

Ліда. Я, мамо. (Тихо.) Ідіть до неї...

Катерина пішла до Ганни. Ліда встала, витирає очі Підійшла до піаніно,

грає.

Входять Ганна і Катерина.

Ганна. Вибач, що спізнилась. Сідай...

Л і д а іде в другу кімнату.

А ти куди?

Ліда. Ляжу, у мене щось голова трохи болить... (Виходить.)

Ганна. Пробач, Катю, я не зможу піти в парк. Жаль, так хотіла послухати П’яту симфонію ^І6, але не можу. Приїхав один мій старий знайомий, подзвонив, що прийде... Одмовити не могла.

Катерина. Ну що ж, піду одна... А ти тут послухаєш, од вас все чутно, що в парку робиться.

Ганна. Чути, а коли вітер у наш бік, то здається* що в парку сидиш.

Катерина. А може, Ліда піде?

Ганн а. Ні, вона мусить бути дома. Як з нашим будівництвом? Є відповідь?

Катерина. Є, і яка! Вчора я була у своїх на дачі і випадково зустрілась з Ромоданом. Сказав, що говорив з міністром. Все одержимо і до грудня закінчимо.

Г а н н а. Це добре.

Катерина. Роки оббивала я пороги начальства і тут, і в Києві. А він за два тижні все зробив. Людина слова. Пощастило нам.

Ганна. Пощастило...

Катерина. Як добре, що його сюди прислали! Вчора я розмовляла кілька годин...

Г а н н а. З ним?

Катерина. Так. Сиділи під липою, коло того столика, пам!ятаєш, де познайомились?..

Ганна. Пам’ятаю... І яке він на тебе справив враження? Катери на. Глибока, цікава людина. Говорили па різні теми... Але я відчула в ньому . якийсь...₀десцокщ. Трудно

сказати, що саме, але думаю—якесь велике горе він пережив

Ганна Горе.

Катерина. Так У нього такі дивні очі.., Вже сивина пробивається, а очі, як у дитини, відкриті, чисті, ніби зразу весь світ хочуть побачити. Мені здається, що я його давно-давно знаю...сНемов попрощались багато років тому, і от він знову повернувся з якогось далекого краю...

Ганна. Катерино, я не впізнаю тебе, Катю... (Дивиться на неї.)

Пауза