Драматичні твори полностью

Варвара. Культурно лаються, під музику. Василина. Степан завжди радіо включить, думає, що сварку не чути, а у його Ангеліни така горлянка, що шибки дзвенять...

Музика припинилась. Настала тиша.

Варвара. А чого вони лаються?.

Василина. За сина сваряться. Мати хоче, щоб її Дмитрик був чемпіоном по боксу, а батько категорично проти. Скільки вони за сина перебили посуду...

Варвара. А мені подобається ваша сусідка. Не кожна Трудового має.

Василина. Випросила.

Варвара. Не кажи. Кращий майстер, в газеті писали.

З’являється Степан Васильович. У нього в руках дві половинки від розбитої тарілки. Кидає черепки в сад. Входить його дружина А н-геліна, в неї багато черепків. Вона теж викидає їх в сад. Побачила Василину і Варвару, мовчки вклонилась. Ті їй відповідають.

Ангел і на (голосно). Стьопочко, одягни на голову капелюх, така спека...

Степан стоїть спиною до Ангеліни, не відповідає.

Степане... Стьопо... Ластівко моя... (Починає співати.) Буйним квітом квітне черемшина,

Мов до шлюбу, вбралася калина *,

Вівчаря в садочку, в тихому куточку... (Підходить до Степана.)

Жде дівчина, жде!

(Бере Степана під руку і з чарівною посмішкою веде його

до хати.)

Василина. Бачила кіно!

Варвара. А чи буде друга серія?

Василина. Увечері приходь.

Варвара. Вечорами тепер я дуже зайнята... Василина. Найшла когось?

Варвара. Лікуюсь.

Василина. Помагає?

Варвара. Дуже...

Касян застогнав.

Василина. Стогне.

Варвара. Стогне...

Василина. Бідолаха... А все нерви...

Варвара. Немає більш страшної хвороби, коли мсршг ошаліють. О, як я по собі це знаю. От звідси піднімт-тьси щось таке... І тоді в мені все бунтує. Такий анархізм и усьому тілі починається...

Василина. Ay брата навпаки. Який був веселий, ти ж знаєш, а тепер... погас і місяць не говорить.

Варвара. Ні слова?

Василина. Ні пари з уст. Погас зовсім.

Варвара. Він не може погаснути! Я ще дівкою коло його вогню грілась. Такі люди не згасають. Ні! Тут щось інше... А що лікарі кажуть?

Василина. Е... (Махнула рукою.) Кажуть, нерви струсонула якась травма. А яка вона?

Варвара. А може...

Василина. Що?

Варвара. Дочка винна. Може, він проти її весілля? Женишок то... миршавий, а вона мій характер має.

Василина. Не приведи господи!

Варвара (сміється). Ех ти, свята діво. Не розумієш, у чому сила і краса дівоча.

Касян чхнув.

Василина. Чхає...

Варвара (посміхнулась). Чхає.

Василина. Спить.

Варвара. А, може, Ганна?

Василина. А при чому тут вона?

Варвара. Усі знають, що Касян у неї закоханий.

Василина. Неправда. Вона в нього закохана, а брат її тільки поважає за талант. Хоч я ніякого там таланту не бачу.

Варвара. Ні, ні, ні, а чого ж Ганну запросили на фабрику і за її орнаментами дорогу матерію роблять? А рушники, що дома виткала, були в столиці на виставці.